33 роки з дня смерті Патріарха Йосифа Сліпого

Йосиф Сліпий народився 17 лютого 1892 року в селі Заздрість, Теребовельського повіту в багатодітній родині. У 1898–1901 роках навчався в початковій школі села Заздрість. З другого класу вивчав польську, німецьку мови. 1911 року з відзнакою закінчив Тернопільську українську гімназію, здобув атестат зрілості. Під час візиту на Тернопільщину митрополит Андрей відвідав гімназію, де вперше побачив юного Й. Сліпого в церковному хорі гімназії. Юнак запам’ятався йому високим зростом (під два метри), могутнім, красивим басом. Фактично, митрополит взяв його під опіку. Майбутній патріарх вступив до Львівської духовної семінарії у 1911.
Як зазначає біограф Йосифа Сліпого – єпископ Іван Хома, – митрополит Андрей, бачачи природні обдарування Йосипа, посилає його на навчання до Інсбрука, в Австрію, та в богословську колегію «Канізіянум».
Під час першої радянської окупації Західної України митрополит Андрей Шептицький, за згодою Папи Пія XII, висвятив таємно митрата Сліпого на єпископа з правом наступництва з титулом архиєпископа Серрейського.
По смерті митрополита Андрея Шептицького 1 листопада 1944 року перебрав провід над Галицькою митрополією. Разом з іншими українськими католицькими владиками 11 квітня 1945 року ув’язнений радянською владою; засуджений на вісім років важких робіт. Рік по тому, під тиском подібних репресій, було здійснено «самоліквідацію» Української греко-католицької церкви.
Відкидаючи постійні радянські пропозиції переходу на православ’я (зокрема, пост митрополита Київського РПЦ), був далі засуджений у 1953, 1957, 1962 роках. Відбув разом 18 років заслання у таборах Сибіру, Мордовії, зокрема в Потьмі (табори: Дубравлаг).
Унаслідок численних заходів впливових осіб, на клопотання папи Івана XXIII митрополита Йосифа Сліпого звільнено з ув’язнення.
9 лютого 1963 прибув до Рима, оселився у Ватикані. Митрополит Йосиф на Вселенському соборі Католицької церкви у Ватикані запропонував створити патріархат Української католицької церкви. Апостольська столиця 23 грудня 1963 визнала, що галицький митрополит має статус Верховного архиєпископа й іменувала Сліпого членом Східної конґреґації; 25 січня 1965 папа Павло VI іменував його кардиналом. Як Верховному архиєпископу йому належав титул «Блаженніший». З весни 1975 Й. Сліпий користувався титулом патріарха, – та Рим його таким не визнав.
Керівники СРСР, починаючи від Микити Хрущова, категорично забороняли Йосифу Сліпому повертатись в Україну.
Як Верховний архиєпископ з патріаршими правами скликав кілька синодів Української греко-католицької церкви, з яких важливіші: 1969, 1971 і 1973 років. На останньому з них була ухвалена конституція патріархального устрою для УГКЦ. Свої розпорядження Сліпий вміщував у «Благовіснику Верховного Архиєпископа візантійсько-українського обряду».
У Римі за його сприяння було побудовано Собор святої Софії.
Придбав, відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей, госпіціюм.
Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963), науково-видавничу працю при ньому.
Активізував працю Українського богословського наукового товариства (відновлене в екзилі 1960) та відновив видання «Богословія» (з 1963), 1976 – журнал «Дзвони». У науково-дослідницькій праці зосередився на своїй спеціальності, наближаючи томістичну схоластику до вимог східного богословія. З його догматичних творів важливіші про Святу Тройцю, походження Святого Духа і Святого Таїнства.
Праці патріарха Йосифа були зібрані й перевидані як видання Українського Католицького Університету в Римі у 1968–1976 роках (томи І-VIII).
Помер Патріарх Йосиф 7 вересня 1984 року. Він заповів, щоб його похоронили в соборі Св. Юра, коли Україна стане незалежною. Це зробили 26 серпня — 7 вересня 1992 року. У ті дні помолитися до труни Йосифа Сліпого прийшло приблизно 1,5 млн осіб. У наші дні в родинному селі Патріарха, Заздрості, діють музей і меморіальний комплекс Йосифа Сліпого. Його твори перевидала на диску мультимедійна студія «Свічадо». У своєму заповіті Йосиф Сліпий просив українців не зневірюватись і настійливо працювати заради єдності.
«Мої дорогі! Поставте собі питання: що про вас одного дня скаже історія?» — цю фразу часто повторював Йосиф Сліпий.

Поділитись:
НА ГОЛОВНУ

Варто подивитись:

Загрузка...