Сьогодні, 18 травня, Україна відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу та вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу.
Варто зауважити, що це відносно нові для держави меморіальні дати, які були встановлені в країні опісля Революції гідності. Зокрема, День боротьби за права кримськотатарського народу було затверждено у травні 2014 року, а День жертв геноциду кримськотатарського народу – у листопаді 2015 року, повідомляє «112 Україна».
Обидві меморіальні дати пов’язані з річницею депортації кримськотатарського народу 1944 року.
Примусове переселення кримських татар розпочалося 18 травня 1944 року о 3 годині ранку й тривало до початку червня (перша і найбільша хвиля закінчилася 20 травня).
Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 сс «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.
Наразі на державному рівні визнається, що це був акт гено- і етноциду. Зокрема, про це свідчать звинувачення цілого народу в державній зраді та застосування принципу колективної відповідальності.
За офіційними даними (так звані числа Лаврентія Берії) було депортовано 183 144 тисячі кримських татар; за татарськими джерелами – 228 500, з яких упродовж першого півтора року померло близько 110 тисяч осіб.
В каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС.
Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, посуд та побутовий інвентар. Зрозуміло, що більшість майна залишилося і було конфісковане державою.
Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина – до ГУЛАГу, а ще частина – для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну.
Натомість у Криму будь-якими засобами йшло знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок «Совєтский», «Первомайск», «Красногвардейск» тощо.
Територію півосторова заселяли вихідцями з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилося майже в 10 разів.
Після переведення Криму до складу УРСР (1954) у 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину до Криму.
Масове повернення на батьківщину кримських татар почалося лише наприкінці 80-х років. Однак і тоді вони піддавалися репресіям.