День Великомучениці Катерини

7 грудня – день Великомучениці Катерини, у народі “Катерини”, свято дівочої долі. У людей во­но асоціюється за­­зви­чай із народними повір’ями та ворожінням.
Проте Церква, як Православна, так і Католицька, величає її, як і інших святих, передусім за гарячу віру, любов до Господа і готовність віддати за Нього життя. Промовистим є й її ім’я – “завжди чиста” (з грецької).
Про життя Катерини, як і про життя переважної більшості мучеників перших століть християнства, нам відомо дуже мало. Основними джерелами життєпису святої є твори жанру мучеництва VI – VII ст. З них довідуємося, що Катерина постраждала за Христа і мала на той час 18 років. Згідно з переданням, народилася в Александрії та походила зі знатного роду.
Святитель Димитрій Рос­товський у своєму житії пи­ше, що Катерина “вивчила творіння всіх язичницьких письменників і всіх стародавніх поетів і філософів… добре знала твори древніх мудреців, але вивчила й твори знаменитих лікарів, крім того, навчилася ораторського й діалектичного мистецтва, знала багато мов”.
Батьки Катерини квапилися видати доньку заміж, та й претендентів на її руку не бракувало, але дівчина заявила, що стане дружиною лише того, хто перевершить її у всьому: знатності, багатстві, красі та розумі. Дівчина знала, що нерівний шлюб не принесе їй щастя, і вважала за краще зберегти себе в чистоті дівоцтва.
В Україні свято Катерини називали святом дівочої долі. Перед її образами дівчата ставили свічки, а потім, підвечір, ворожили на свою долю. Ідучи з церкви, зрізали гілочку вишні і ставили у воду. Якщо до Маланки гілочка розцвіте – доля складеться вдало, можливо, буде й весілля. А якщо засохне без цвіту – чекай лиха.
Увечері перед святом Катерини дівчата збиралися на посиденьки, варили кашу, борщ і ворожили на долю: тримаючи в руках горщик з кашею, виходили до воріт і закликали свою долю. Якщо десь у цю мить загавкав пес чи озвалася якась інша худобина, це означало, що доля “почула” дівочі благання і з того боку варто чекати нареченого.
thumb-article-300x225-dbdc
Причому якщо закукурікав півень – парубок прибуде статний і багатий; якщо озвався собака – чоловік буде вірний і не дуже страшний, трохи сварливий; якщо заіржав кінь – чоловік трапиться роботящий, спокійний, але з характером.
Залишатись допізна на гулянні цього вечора дівчатам не можна – потрібно йти додому, аби не прогнівити Долю. Старі люди казали: жінка має дві долі – від Господа і від нечистого. А щоб судьба не прийшла та не вчепилась від того, що не згадується при хаті, матері вчили дівчаток уже з дитинства молитися до святої Катерини – нареченої Христа.
Прикмети:
– На Катерини жінки, дівчата не топили в печі, “би їхнє життя не курилося”.
– На Катерини дівка-невідданиця опівночі несла на найдавнішу родову могилу пучечок безсмертників, аби її доля не вмерла (це як було щось їй пороблено).
– На Катерини дівчата носили “пожертву тополі” – накидали на віття спеціально шиту ширинку (спідній одяг), би вдовою не лишитися, не дай Боже, бо тополя полюбляє жінку-вдову.
– На Катерини мати запалювала до її образа три свічки, “би рід не переривався”.
– Як на Катерину холодно, то буде голодно.
– На святу Катерину ховайся під перину.
Святу Катерину вшановують як покровительку студентів, провідників, філософів, але передусім дівчат, які чекають на свою пару.
img4

Поділитись:
НА ГОЛОВНУ