Щорічно 9 листопада (день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця) у нашій країні відзначається День української писемності та мови. У листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України “Про День української писемності та мови”, за ініціативою Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка.
Неспроста цей день святкують саме 9 листопада, коли за церковним календарем вшановують Преподобного Нестора-літописця, письменника та монаха Києво-Печерської лаври. Літописець Нестор, якого визнають автором однієї з редакцій «Повісті временних літ», народився близько середини XI століття, а помер 28 жовтня (9 листопада) 1114 року.
Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно освіченою людиною, добре знав і давньоруські, й іноземні літописи, які читав в оригіналі. Він прийшов до Києво-Печерської лаври 17-літнім юнаком, себто приблизно 1065 року, і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й письменником та істориком. І не просто істориком Русі, а батьком усієї нашої історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в «Повісті временних літ». Так конкретизовано й художньо яскраво до Нестора не писав ніхто. Він звів в одне ціле різні літописи, створені його попередниками, творчо опрацював їх, збагатив своїм літописом, і з-під його невтомного пера вийшла цілісна й тематично завершена книга, яка не тільки дає уявлення про те, «звідки пішла Руська земля і хто в ній найперше почав княжити», а й сприймається як надзвичайно захоплюючий художній твір на теми нашої історії.
У День української писемності та мови за традицією: покладаються квіти до пам’ятника Несторові-літописцю; відзначають найкращих популяризаторів українського слова; заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою; стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика,
Мова це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна й мислительська діяльність народу. (О. Олесь).
Одна вона у нас така –
Уся співуча і дзвінка,
Уся плакуча і гримуча
Хоч без лаврового вінка.
Більше новин на: Яворів Інфо
