День зимового сонцестояння

Сонцестояння — момент часу, у який центр Сонця проходить або через найпівнічнішу точку екліптики, що має схилення +23° 27′ (точка літнього сонцестояння), або через найпівденнішу її точку, що має схилення -23° 27′ (точка зимового сонцестояння). У році два сонцестояння — зимове й літнє.
У північній півкулі зимове сонцестояння відбувається 21 (22 грудня перед початком високосного року), і тоді спостерігається найкоротший день (і найдовша ніч), а літнє — 21 червня (20 у високосний рік), і тоді спостерігається найкоротша ніч (і найдовший день).
На час літнього сонцестояння давні слов’яни святкували день Купала (Купало або Купайло — Бог земних радощів). Тому й зараз у багатьох людей свято сонцестояння асоціюється з язичницькими обрядами поклоніння силам природи та духам, зокрема, з поклонінням Сонцю та гаданням. Зокрема, до традицій Купала відносяться такі обряди, як збір цілющих трав, запалювання вогнів, купання або обливання водою, ворожіння, святкове частування. За християнською традицією, це свято відзначають на 2-3 дні пізніше, у ніч з 23 на 24 червня. 24 червня – Іванів день, День Івана Купала (Іван Хреститель). Свято назване на честь пророка Івана Предтечі. У зв’язку з використанням деякими церквами, зокрема й українськими, юліанського календаря, це свято припадає на 7 липня за григоріанським календарем.
До наших днів дійшов ще один обряд — у цю ніч незаміжні дівчата повинні сплести вінки і, вставивши в них запалені свічі, спустити на воду, у той же час потенційні наречені збираються нижче за течією і, проявляючи чудеса еквілібристики, намагаються виловити вінок своєї майбутньої дружини. Сміливці в цю ніч шукають цвіт папороті, що обіцяє тому, хто його знайде, щастя. На світанку свято закінчується.

Поділитись:
НА ГОЛОВНУ

Варто подивитись:

Загрузка...