Рік, як ВООЗ оголосила пандемію Covid-19 у світі. Рік тому ми прокинулися у новій реальності, яка змусила нас посунути рамки звичного комфорту. Ті події можна порівняти з початком війни на Донбасі. Той самий страх перед невідомим. Коли армія, тобто медична система – розвалена. Але на щастя, є ентузіасти, які не побоялися кинути виклик ворогу і наблизити перемогу над ним.

На лінії вогню опинилися медики. Вони були на передовій боротьби з нікому невідомим вірусом. Коли ще не було ні масок, ні ліків, ні вакцини – вони робили все, щоб врятувати якомога більше життів.

І Україна, і світ зіштовхнулися з таким викликом вперше. У нас не було вибору, окрім як зміцнювати медицину, працювати на марші. Часто інтуїтивно, бо ніхто не знав напевно – як краще. Але запевняю: кожен, хто був на моєму місці, робив все, щоб врятувати якомога більше життів. Це було основним завданням. Наші карантинні заходи, які, до речі, були не найжорсткішими порівняно з іншими країнами, багато хто критикував. Не буду сперечатися, часи повного локдауну були дуже важкі. Але вони дали змогу уповільнити темпи поширення коронавірусної чуми, дати нам дорогоцінний час на перебудову розваленої медичної системи.

Час показав: наша стратегія була ефективною. Ми змогли не лише тримати руку на пульсі і збити висоту перших двох хвиль пандемії, але й підготовленими зустріти третю хвилю.

Більше новин на: Яворів Інфо