Після спалаху кору, Україну може спіткати ще одна небезпечна інфекційна хвороба — дифтерія, яка загрожує важкими ускладненнями та навіть смертельними наслідками. Єдиний спосіб вберегти себе від цієї недуги — зробити вакцинацію, щоб виробився антитоксичний імунітет.
Під час епідемії дифтерії в Україні з 1991 до 1998 року, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, на дифтерію захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли.
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, що найчастіше вражає ротоглотку, але нерідко зачіпає гортань, бронхи, шкіру та інші органи. На місці, яке вражає інфекція, відбувається запальний процес з фібринозним нальотом. Збудник дифтерії — грампозитивна палочковидна бактерія Corynebacterium diphtheriae (бактерія Леффлера). Основний фактор патогенності збудника — екзотоксин, який є одним із найсильніших токсинів у природі, поступається лише ботулінічному і правцевому токсинам.
Інкубаційний період хвороби — від 2 до 10 днів. Основний механізм передачі — повітряно-крапельний, рідше може реалізуватися й контактний (наприклад, при дифтерії шкіри). Найчастіше дифтерія поширюється при чханні, кашлі чи диханні, заразитись можна також через посуд, іграшки, канцелярські товари та інші речі, яких торкався хворий чи носій. Джерелом інфекції є хворий або носій.
Тож всі, хто не зробив за останні 10 років чергової вакцинації, повинні зараз самостійно звернутися до свого сімейного лікаря, пройти огляд і отримати щеплення. Вакцина — цілком безпечна, всі вакцини мають на собі флаконний термоіндикатор — тобто кожен наочно може переконатися, що не порушений холодовий ланцюг при їх зберіганні. Сама процедура є зовсім безболісною. Хоча у післявакцинальному періоді можливі деякі місцеві і загальні реакції — це незначне почервоніння, набряк у місці ін’єкції, може бути незначне підвищення температури, тому не треба лякатися — це нормальна реакція організму на введення анатоксину. Час формування імунітету — два тижні після вакцинації”, — розповіла Олена Баворовська, головна позаштатна спеціалістка з епідеміології управління охорони здоров’я ЛМР.
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень — вакцинація. Здійснюють її вакцинами, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин (АКДП, АДП, АДП-М, Бустрікс). Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводяться за віком: у 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення) та у 18 місяців (четверте щеплення). Це первинний вакцинальний комплекс — курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету. Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (АДП-М). Першу планову ревакцинацію дорослих за віком проводять АДП-М у віці 26 років з подальшими ревакцинаціями АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.
Показники вакцинації дитячого та дорослого населення у Львові за 9 місяців 2019 року коливаються від 50 до 70% в залежності від вікової групи, що створює ризик виникнення та поширення дифтерійної інфекції серед населення. Небезпечним є не лише сама дифтерія, але й ускладнення, які вона може викликати: блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, пошкодження серцевого м’яза (міокардит), ураження нервової системи, легенева інфекція (дихальна недостатність або пневмонія), що потребує тривалого й дороговартісного лікування.
Ще одним засобом профілактики є власна гігієна — треба часто мити руки, протирати предмети, які могла торкатись потенційно хвора людина, часто провітрювати приміщення, особливо якщо там перебуває велика кількість людей. І, звичайно, при перших же симптомах необхідно звернутись до лікарів — чим швидше діагностують дифтерію та почнуть лікування, тим менше шкоди вона завдасть організмові.
Токсин діє на весь організм, вражаються практично всі органи. І що найбільш важливо — ураження органів можуть проявитися через три-чотири місяці, а то й більше. А це — міокардит, менінгіт, енцефаліт, ураження нирок, і це часто призводить до інвалідності та смертності. Бо якщо кір дає смертність один на тисячу, то дифтерія — 50 осіб на тисячу. Лікування інфекції — симптоматичне. Основне — сироватка, якої в Україні немає”, — розповіла Марта Луковська, сімейна лікарка, працювала у 90-х роках під час спалаху інфекції.
Спеціальної підготовки до вакцинації не потрібно. Протипоказів — нема. Треба прийти до сімейного лікаря, поміряти температуру, пульс, подивитися горло, послухати, і якщо все добре — зробити вакцинацію.
До слова, захворювання на дифтерію може мати такі прояви: біль у горлі, підвищена температура, лихоманка, набряк слизової оболонки ротоглотки, наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу, набряк шиї, збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Більше новин на: Яворів Інфо
