День Гідності та Свободи Яворів вшанував молитовно

21 листопада вшанування Дня Гідності та Свободи в місті Яворові  розпочалося із молитовного віче  біля монументу  Героям Небесної сотні та  Воїнам Світла – загиблим військовослужбовцям в зоні АТО. Люди біля символічної «стіни плачу» з портретами новітніх українських героїв дружно заспівали патріотам, які за любов до Батьківщини заплатили життям: «Вічная пам’ять».

Громада разом зі священиками щиро помолилася за душі новітніх українських героїв, осяяла лампадками та уквітчала синьо-жовтими квітами монумент «Української Слави», біля якого зібралися родичі полеглих за Україну патріотів, їхні друзі,  представники влади та громадськості.

До присутніх звернулося місцеве духовенство УГКЦ з проханням: завжди пам’ятати своїх героїв – поіменно, молитися за їхні душі – щоденно, бути гідними їхнього жертовному подвигу – щомиті.

Духовним співом обрамила віче з нагоди  третьої річниці Революції Гідності  народна капела «Аколада».  А дівчата й юнаки прийшли на цю, державницької ваги, подію  в національних строях з яворівським колоритом.

Промови були лаконічними, але їхнім лейтмотивом було єдине – прагнення до збереження яворівською громадою рішучості й змобілізованості Майдану.
Люди, вітаючись між собою, бажали одне одному миру, злагоди, благополуччя.

Під час  приватних розмов на вулицях Яворова  можна  було почути, зокрема, ось такі думки:

-«Майдан я пройшла разом зі своїм чоловіком. А мама і бабуся віддавали свої пенсії для допомоги. То був страшний час, але то був щасливий час. Бо ми, українці, були згуртовані. І тепер треба  нам, простим українцям,  не сваритися між собою, а в злагоді жити. Бо Україна починається з нас. Я це зрозуміла на Майдані…».

-«Ми ділилися на Майдані останнім. Ми стояли один за одного, як брати рідні. Коли зараз всі були такими чесними, як всі люди на Майдані, не крали, не оббирали,  не брехали, то зажили б набагато краще…».

-«Після Майдану думав, що все зміниться. Прикро, але це – не так. Як брали хабарі, так і беруть. Як давали, так і дають. Від тих декларацій правителів шляк трафляє. А простий нарід далі бідує».

-«На Майдані я був. Тепер зустрічаюся з хлопцями, багато про що говоримо. Ми думаємо так: у кожному місті, селі треба всім порядним людям згуртуватися. Не даватися тим, хто нас роз’єднує,  сіє смуту, бо, як каже мій дідо, горбатого і могила не справить. Нам треба не руйнувати, а будувати».

-«Три роки  минає, як я була на Майдані. Згадую, і двояке відчуття переповнює: гордості за свій порядний народ і злості, що на крові щирих українців до влади прийшла, переважно, підлота…».

-«Господи, дай сили не захлинутися розчаруванням, а твердо відстоювати – щоднини, щогодини, щосекунди –  все те, за що хлопці з Небесної сотні життям заплатили…».

Поділитись:
НА ГОЛОВНУ

Варто подивитись:

Загрузка...