Наше життя наповнене різними подіями та справами… Однак умовно його можна поділити на дві частини – щоденні будні та святкування. Хочеться трошки приділити увагу саме цій приємній частині – святкування. Адже з однієї сторони сумарно вони становлять меншу частину нашого життя. Та чи ми вміємо насправді у повноті та належним чином проводити цю прекрасну частину нашого життя.
Свято – це день або дні, коли урочисто відзначають видатні події чи знаменні дати. З цієї нагоди ці дні стають як неробочі через торжества. Первинно всі свята були пов’язані з явищами календарного циклу, тобто, із циклічною темою вмирання й відновлення природи. Наприклад, Коляда, яке у слов’янській міфології уособлювало середину зими, та Купала, який вказував про літо та польові плоди тощо. Звідси ж, як продовження нероздільного сприйняття народження й смерті у природі, пішли й так звані особисті свята – дні народження, дні заснування, ювілеї тощо. Отож, можемо сказати, що у сьогоднішньому часі ми маємо релігійні та особисті свята.
Мимо волі пригадується Божа заповідь – Пам’ятай день святий святкувати. Отож, сам Господь поручає нам, своїм дітям, належно проводити святкові дні. Які ж це дні? Перш за все, це кожна неділя, адже саме цей день є пригадкою Христового воскресіння. У цей день ми запрошені до спільної молитви та участі у Літургії у наших храмах. Про цей час згадується у Старому Завіті: «Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий – відпочинок на честь Господа, Бога твого» (Вих. 20,9-10). Відповідно – цей день є вільний від будь якої важкої праці. Добре, щоб він теж став часом проведення із сім’єю, зустрічі з близькими людьми… Окрім неділі ще встановлено ряд свят, де відзначаються особливі події із життя Христа (напр. Різдво, Преображення…), Богородиці (напр. Благовіщення, Успіння…), історії Церкви (напр. Воздвиження Чесного Хреста) та спогаду пам’яті життя святих (напр. верховних апостолів Петра і Павла, св. Миколая…). За звичай один із цих святкових днів припадає ще із одними урочистостями – храмовим празником. Таким чином їхні відзначення набирають більш масовий та торжественний характер. Святкування неодмінно має включати молитву та участь у Божественній Літургії. Потім слідує зустріч родичів і близьких та спільна гостина. І тут потрібно бути досить обережними. Адже з однієї сторони, такі святкування є прекрасною нагодою зустрічі та спілкування у родині. Але за останній час, все більше робиться акцент саме на гостині, яка супроводиться непоміркованим вживанням їжі та зловживанням алкоголю. Через це свято не лише може втратити свою релігійну сутність, але й стати місцем трагедії, що в жодному випадку не можна допускати.
Дуже велике значення у нашому житті займають особисті святкування, особливо відзначення дня народження. І це справді особливий день. Адже це є відзначення дару життя кожної людини. Зазвичай, в це свято вся увага та вітання линуть до особи, яка відзначає свій день народження. Однак, варто пам’ятати теж і про батьків. Бо ж це саме вони привели на світ своє дитя, з появою якого стали батьками. Отож, можна сміливо назвати цей день святом всієї сім’ї, а не лише однієї особи.
Дуже важлива частина наших святкувань теж пов’язані із нашим християнським життям. Зокрема такі події як хрестини, перша Сповідь та урочисте святе Причастя, шлюб. Звичайно всі вони розпочинаються у храмі, де відбувається основна урочистість. Невід’ємною частиною цього торжества знову ж таки стає гостина, яка, на жаль, часто виявляє справжню слабку релігійну свідомість всього того, що відбувалося раніше у храмі. Тому святкувати потрібно, радіти потрібно, але було б дуже добре, якби все це не оберталося лише навколо столу і всього того, що є на ньому, особливо алкоголю.
Отож, як бачимо, свята є дуже гарною частиною нашого життя. Однак так важливо, щоб ми зберегли справжню радість, її відзначення та оберегли себе від можливих неприємностей пов’язаних із ним.
Джерело Рафаїла Чучман.
Більше новин на: Яворів Інфо
