Національна асоціація українознавців (НАУ) — громадська організація культурно-освітнього напряму, створена з метою сприяння розвиткові українознавства в Україні та зарубіжжі. Постала в жовтні 1989 з ініціативи колективів наукових установ АН УРСР, вищих навчальних закладів, творчих спілок і громадських організацій УРСР як республіканська організація українознавців. Сучасну назву отримала 1999.
НАУ підтримує постійні контакти з Міжнародною асоціацією україністів (МАУ) й науковими інститутами, культурними, творчими спілками, товариствами, державними органами; здійснює наукові дослідження спільно з ученими, діячами культури й українознавчими центрами інших країн.
Перший президент НАУ — І.Дзюба. В 1993—98 рр. асоціацію очолював В. Євтух, з 1999 — О. Мишанич, з 2002 — Г. Скрипник.
Метою діяльності НАУ є:
– планування і здійснення наукових досліджень спільно з ученими, діячами української культури та українознавчими науковими центрами інших країн;
– збирання, систематизація й поширення інформації про науково-дослідницьку роботу в галузі українознавства;
– апробація наукових проектів у галузі українознавства і сприяння їхній реалізації;
– підготовка українознавців та фахівців із суміжних дисциплін, зорієнтованих на вивчення українсько-інонаціональних історично-культурних контактів;
– забезпечення публікації результатів досліджень, надання допомоги українознавчим осередкам в інших країнах щодо видання наукової продукції;
– допомога зарубіжним українознавцям з питань методики викладання українознавчих дисциплін;
– сприяння організації і постійній діяльності в Україні літніх міжнародних шкіл українознавців, інших форм культурно-освітньої роботи для громадян зарубіжних країн;
– здійснення за участю Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури і туризму України обміну студентами, аспірантами, вчителями шкіл і викладачами вузів для підвищення фахової кваліфікації;
– організацію читання нормативних курсів та спецкурсів у зарубіжних університетах з української мови, літератури, журналістики, фольклору, історії, філософії, етнології, археології, правознавства, інших гуманітарних і суспільних дисциплін;
– налагодження постійного обміну науковими виданнями з національними і регіональними асоціаціями українознавців;
– різноманітна добродійна діяльність та шефська робота.