4 квітня 1941 року в Кракові завершився ІІ Великий збір ОУН, який взяв курс на революційну боротьбу за українську самостійну соборну державу, що в майбутньому привело до збройної боротьби ОУН і УПА 1940–1950-х років.
Наради тривали майже місяць впродовж березня – початку квітня 1941. Пленарні засідання відбувалися у організаційному приміщенні на вул.Дітля, наради комісій і підкомісій – по інших приватних та організаційних квартирах, найбільше на вул.Зеленій,20.
В роботі збору взяли участь близько 70–100 осіб, з яких було 68 делегатів з правом голосу, зокрема 16 – з українських земель “під московською окупацією”.
Головував на пленарних засіданнях Михайло Кравців (найстарший віком учасник), часом його підміняв Володимир Горбовий, як заступник.
Праця велась у політичній, ідеологічно-програмовій, організаційній, військовій, пропагандивній та виховно-вишкільній комісіях.
В підготовці матеріалів збору основну роль відіграли Дмитро Мирон, Ярослав Стецько, Ярослав Старух, Іван Мітрінґа. Жвава дискусія відбувалася з ідейно-політичних питань, в якій вирізнялися також Омелян Лоґуш, Дмитро Маївський, Лев Ребет, Василь Ривак та Михайло Турчманович.
Великий збір ухвалив нові устрій, програму та символіку ОУН, прийняв постанови у справі Андрія Мельника та його прихильників, обрав нове керівництво. Провідником став Степан Бандера, генеральним суддею – Володимир Горбовий, генеральним контрольним – Михайло Кравців. Обрано також Велику раду, покликану контролювати роботу Проводу.
Після закінчення збору Степан Бандера відразу призначив членів Проводу ОУН. Ними стали Ярослав Стецько (перший заступник), Микола Лебедь (другий заступник), Степан Ленкавський (референт пропаганди), Василь Кук (організаційний референт), Микола Климишин (фінансово-господарський референт) та інші. Повністю склад Проводу невідомий, але до нього, ймовірно, входили відтоді теж Іван Ґабрусевич, Іван Климів, Дмитро Мирон, Іван Равлик, Осип Тюшка та Ріко Ярий.