Про поетесу Оксану Максимишин–Корабель українці дізналися взимку 2014 року — ​в час розстрілу протестувальників у Києві й «появи» Небесної сотні. Це її вірш «Мамо, не плач, я повернусь весною», присвячений матерям загиблих на Майдані, зачитували з головної сцени країни, розміщували на білбордах, а потім поклали на музику. Сама Оксана казала: «Думала, що буду мати інфаркт — ​так переболіла тими словами». За цей вірш і дописи у соцмережах її називали «недобитою бендерівкою». Нині, як і 6 років тому, Оксана Максимишин–Корабель із Яворова, що на Львівщині, проживає в Португалії. Римує поезію. Вболіває за Україну. В роздумах, написаних спеціально для «Цікавої газети», підкреслює, що лютневі події 6–літньої давнини мають надзвичайно велику вагу для українців.

«Для мене Майдан — ​це велика рана, яка не загоїться ніколи. Неможливо забути тих днів, коли вирішувалась доля твоєї країни. Адже живеш на чужині, а думками ти завжди там — ​серед своїх друзів, рідних. …Зараз багато хто може сказати: «Та добре тобі жити в Португалії і любити Україну»… Ні, не добре! Я поїхала туди не на заробітки, не на відпочинок. Важка хвороба змусила шукати шляхи порятунку. У 35, коли мої ровесниці готувались стати мамами, у мене відмовили нирки. Обладнання для гемодіалізу в Україні було дуже мало. Люди помирали, так і не дочекавшись порятунку. Мене Бог врятував. Я змогла виїхати в Португалію і отримати належне лікування. Очікую на трансплантацію нирки…

Більше новин на: Яворів Інфочя