Національна академія наук України (НАНУ) заснована установчими зборами при уряді гетьмана Скоропадського П. П. 27-го листопада 1918-го року і є однією з найстаріших академій на пострадянському просторі. Першим президентом Академії було обрано видатного вченого-геолога і геохіміка зі світовим ім’ям Вернадського В. І.. Її історія включає в себе ряд найважливіших і яскравих наукових досягнень.
У період з 1918-го по 1921-й рік носила назву «Українська академія наук» (УАН). З 1921-го по 1936-й – «Всеукраїнська академія наук» (ВУАН), з 1936-го по 1991-й вона називалася «Академією наук Української РСР» (АН УРСР), з набуттям суверенітету і незалежності України в період з 1991- го по 1993-й рік була перейменована як «Академія наук України» (АН України), а з 1994-го року знайшла свою теперішню назву – «Національна академія наук України» (НАНУ).
Серед найбільш значущих досягнень академії в період до і під час Другої світової війни, це роботи над штучною ядерною реакцією перетворення ядер літію в ядра гелію, роботи над прискорювачем заряджених частинок і створення трьохкоординатного радіолокатора дециметрового діапазону. Для оборонної промисловості – впровадження високоефективної технології автоматичного зварювання під флюсом корпусів танків, артилерійських систем та авіабомб. Серед розробок вчених-біологів і медиків – ряд нових лікарських препаратів і методів лікування поранених.
Після Другої світової війни, наприклад, в Інституті електротехніки АН УРСР лабораторією професора Лебедєва С. А. була розроблена перша в сучасній континентальній Європі універсальна електронна лічильна машина, а 1960-му році за допомогою розробленої в цій же лабораторії ЕОМ «Київ» в інституті ядерних досліджень в Дубні вперше в світі проводилися експерименти з дистанційного управління технологічними процесами.
Станом на 2013 рік в структуру НАН України на території України та Кримскої автономії входили 174 інституту, в роботі яких було зайнято більш ніж 41 тис. фахівців.