Михайло Вербицький – творець пісні, що стала символом нації

Сьогодні, 3 березня, о 13:00 у Львові, біля пам’ятника о. Михайлу Вербицькому, відбудеться урочисте покладання квітів, яке організовує товариство «Надсяння».
У неділю, 5 березня, у Польщі відбудуться заходи з нагоди 72-ї річниці трагедії села Павлокома та 202-ї річниці від дня народження Михайла Вербицького.
О 13.00 год у с. Явірник Руський (Республіка Польща), де народився автор мелодії Державного Гімну України відбудеться урочиста літургія в церкві Св. Димитрія.
О 15:00 год у с. Павлокома (Республіка Польща), делегація Львівщини вшанує пам’ять українців, що трагічно загинули під час Другої світової війни 1-3 березня 1945 року. Біля Меморіалу трагічно загиблим 366 українцям проведуть чин панахиди, покладуть квіти та запалять лампадки. Опісля відбудеться скорботне віче з нагоди вшанування 72-ї річниці трагедії села Павлокома.
Довідка
Композитор Михайло Вербицький – видатний прогресивний діяч української культури першої половини XIX ст., який плодотворно працював у різних галузях музичного мистецтва і створив низку талановитих хорових, оркестрових і музично-драматичних композицій. Його творчість мала особливо велике значення для демократичної культури західноукраїнських земель, що розвивалася в особливих і складних умовах. Високий художній рівень творів Вербицького, майстерність композиторського письма дають право називати його першим західноукраїнським композитором-професіоналом, незважаючи на те, що він не закінчував спеціальних музичних шкіл і сучасники вважали його митцем-аматором.
Творчість Вербицького — важлива сторінка в історії розвитку вітчизняного музичного мистецтва.
Михайло Вербицький народився на Надсянні у родині греко-католицького священика. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько і ним та його молодшим братом Володиславом заопікувався їх далекий родич перемишльський владика Іван Снігурський, один з найяскравіших діячів Української греко-католицької церкви.
У 1828 році при перемишльській кафедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло. Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор з великим успіхом дебютував в урочистому богослужінні, де Вербицький разом з Іваном Лаврівським виступили як солісти.
Побачивши такий блискучий результат, Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке: у Нанке Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту, зокрема, з композиції.
Важливе значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В. А. Моцарта, так і музика композиторів «золотої доби» української музики — М. Березовського та Д. Бортнянського. У 1833 р. він переїхав до Львова і вступив у духовну семінарію.
Навчання Михайла Вербицького в семінарії проходило мляво. У 1837 р. він кинув богослов’я. Михайло Вербицький одружився, але сімейне щастя митця було недовгим. Через рік жінка померла, залишивши його із сином-немовлям.
Через деякий час композитор знову повернувся до семінарії, де став керувати хором.
Обтяженому сім’єю М. Вербицькому жилося нелегко. У період, коли він розставався із семінарією, доводилося заробляти на хліб уроками музики у приватних домах. Деякий час він викладав спів у вірменському монастирі бенедиктином, у 1842—1843 pp. працював диригентом хору Ставропігійського інституту. Незабаром композитор знову повертається до Перемишля, де завдяки протекції Івана Снігурського одержує посаду нижчого урядовця при консисторії. Матеріальні труднощі примусили його втретє вступити до семінарії та у 1850 р. прийняти сан священика. Після того він дістав посаду в с. Завадові, далі — в с. Залужа-Стрілки, а в 1852 р. став священиком невеликого села Млини, Яворівського району, біля Перемишля, де жив до самої смерті. Могила М. Вербицького у с. Млини. Ще перед закінченням семінарії Михайло Вербицький вдруге оженився, але нова дружина теж невдовзі померла.
Сьогодні, кожен українець знає, що Вербицький є автором музики державного гімну України «Ще не вмерла Україна».
Дата створення пісні «Ще не вмерла Україна» залишається наразі дискусійною. Тривалий час вважалося, що вона була створена у 1862—1863 рр. — але без відповідних наукових аргументів. Текст Павла Чубинського у Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису «Мета», який фактично вийшов близько 15 січня 1864 року. Ймовірно, це надихнуло о. Михайла (або йому було замовлено перемишльською «Громадою») написати патріотичну пісню. Хоча, не виключено, що Вербицький скористався наддніпрянською публікацією тексту. Після опублікування в часописі «Мета» пісня «Ще не вмерла Україна» набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини.
Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як Гімну відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченому Тарасові Шевченку, диригував Анатоль Вахнянин.
Ще за життя Вербицький здобув визнання як талановитий музикант, творець улюблених і добре знаних хорів, солоспівів, популярної театральної музики. М. Вербицького високо поціновували чільні діячі української культури, зокрема Іван Франко. А один з найавторитетніших і прославлених митців України композитор Станіслав Людкевич 1934 року відзначав: “Вербицький для нас є не тільки музикантом, а й також символом нашого національного відродження в Галичині”.

Поділитись:
НА ГОЛОВНУ