Українці, які постійно проживають за кордоном, можуть отримувати пенсію за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Законодавчо українські заробітчани й мають повне право претендувати на такі виплати, на практиці – їх отримуть далеко не всі.
За неофіційними даними, за кордоном живуть та працюють від 1 до 7 мільйонів наших співвітчизників.
Найчастіше заробітчани для “кращого” життя обирають Польщу, Росію, Чехію, Німеччину та Італію. В основному їдуть працювати на будівництво та виконують сільськогосподарські та хатню роботи.
Досить часто українці, що досягли пенсійного віку, стикаються з питанням – як отримувати пенсійні виплати, проживаючи на території іншої країни.
Претендувати на такі виплати можуть українці, які досягли пенсійного віку:
– чоловіки незалежно від дати народження;
– жінки, молодші 1961 року народження – 60 років;
– жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку та які мають страховий стаж в Україні не менше 15 років.
Ці категорії людей можуть отримувати українську пенсію від Пенсійного фонду України.
Однак, українське законодавство побудоване так, що коли українець виїжджає на постійне проживання за кордон, йому автоматично припиняється виплата пенсії – зберігається лише за 6 місяців наперед. Далі пенсія начебто нараховується, але не виплачується.
Офіційно: за законодавством України встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо іншого не передбачено міжнародним договором України. Про це йдеться у законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Але це рішення, Конституційним Судом України визнано таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
Водночас в Україні склалася негативна тенденція, коли органи Пенсійного фонду України відмовляють у поновленні виплати раніше призначеної пенсії громадянам України, що постійно проживають за кордоном. Причина відмов – відсутність укладених міжнародно-правових угод між Україною та країною постійного проживання українця щодо пенсійного забезпечення. Або ж з мотивів відсутності законодавства, яке б визначало механізм виплати пенсії таким громадянам.
Українським заробітчанам не хочуть виплачувати пенсії через відсутність міждержавних угод про соціальне забезпечення
Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.
Виходячи із правової та соціальної складової пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Адже держава зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія – в Україні чи за її межами.
Зазвичай держави ЄС мають міждержавні угоди про сумування стажу з іншими державами ЄС, зі Швейцарією та іншими країнами, що не входять до ЄС. Тобто, входження або не входження України до ЄС не впливає на розмір та механізм визначення та виплати пенсії, а залежить від безлічі інших факторів: економічних, правових, політичних тощо.
Для отримання пенсії за віком українцям, які постійно проживають на території іншої держави і яким до виїзду за кордон була призначена пенсія за віком, необхідно подати до пенсійного фонду України заяву про поновлення виплати пенсії, відзначає адвокат. Якщо особі до виїзду за кордон пенсія не призначалася і вона має страховий стаж в Україні не менше 15 років та досягла пенсійного віку – для призначення їй пенсії за віком необхідно повернутися в Україну, зареєструвати своє місце проживання в Україні та особисто звернутися до органу Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії.
Якщо ж Пенсійний фонд України відмовив у поновленні чи призначенні пенсії за віком, громадянам України варто звернутися до суду.
Також під час обґрунтування своєї позиції в суді громадянам України, що постійно проживають за кордоном, можна використати і практику Європейського Суду з прав людини.