“Ось знову завершується ще один рік. Здається, ми нещодавно лише його розпочинали, а вже наближаємося до завершення. І справді, все більше можна почути у розмовах, що час тепер йде дуже швидко, просто «летить». Мимоволі пригадуються слова пісні «Час рікою пливе…». У чім же справа і як найкраще прожити кожен Богом дарований рік, місяць чи навіть один день?
Існує багато теорій про сприйняття людиною часу. Перш за все вважається, що відчуття часу залежить від віку людини: дітям здається, що час минає повільно, а дорослим, навпаки – він «летить». Ще вважається, що сприймання тривалості часу дуже залежить від змісту та виду діяльності людини. Якщо наш день заповнений цікавими, значущими справами, то час спливає швидко, просто «проходить» як одна мить. І навпаки, якщо доводиться робити монотонну, нецікаву роботу, то складається враження, що година «тягнеться вічно». І ми можемо зауважувати це у повсякденному житті. Дуже актуальним є припущення, що сприйняття часу залежить від обсягу інформації, яку опрацьовує людина, а точніше наш головний мозок. Сьогодні ми є охопленні надзвичайно великим потоком інформації з телебачення та особливо інтернету. Різні події та новини дуже швидко змінюють одна одну і в цьому постійному вирі наш час швидко «біжить». Варто зазначити, що за останні десятиліття дуже змінився спосіб передачі інформації між людьми, що цілком ймовірно теж впливає на сприйняття часу. Більшість із нас ще пам’ятають ті дні, коли спілкувалися з близькими, які проживали у інших місцях, лише через стаціонарний телефон, яких, до речі, на селі були одиниці. З листуванням теж було по іншому. Існувала єдина форма листування звичайною поштою, де на пересилання повідомлення чи листівки йде певний час. Сьогодні ж можна переслати повідомлення практично через лічені секунди, хвилини в будь яку точку земної цивілізації, де функціонує інтернет. Можна теж поспілкуватися з іншою людиною, де б вона не перебувала, лише, щоб скайп працював. Цілком ймовірно, що це теж сприяє пришвидшеному сприйняттю темпу нашого життя.
Важливим є наступне – наскільки в умовах великих можливостей та розвитку технологій ми вміємо цінувати час. Якщо запитати людей, що вони цінують найбільше, можна отримати різноманітні відповіді. Духовні цінності, сім’я та діти, здоров’я, радість, щирість, вірність… і звичайно мир є одними із найбільш доцінених. Це все прекрасно, однак втішатися всіма нашими преорітетами людина можна лише за одної обставинам – допоки живе. Отож, можна сміливо сказати – від нашого народження та кожної наступної миті Господь дарує кожному з нас безцінний дар – час. Ми, здається, це знаємо, але рідко коли усвідомлюємо та діємо відповідно цьому знанню. І хоча ми бачимо як змінюються дати на календарі, як змінюються показники години на нашому годиннику, нам деколи важко пам’ятати про важливість часу та його належне використання.
Мені припала до серця розповідь однієї людини, яка поділилася тим, що реально допомогло їй пізнати та пам’ятати про те, що час є найголовнішим у цьому житті. Це вже літній чоловік, який на певному етапі сформував свою, так звану, теорію «тисячі кульок». В один прекрасний день він зайнявся деякими підрахунками. У середньому людина живе 75 років. Хоч деякі живуть менше, інші більше, однак він взяв саме цей показник. Число 75 він помножив на 52 (кількість неділь у році) і отримав 3900. Отже, стільки неділь приблизно у житті людини. Коли він робив ці підрахунки, йому тоді було п’ятдесят п’ять. Це означало, що він прожив уже приблизно 2900 неділь. І в нього залишалося тільки 1000. Тоді він зробив наступне – купив у магазині іграшок 1000 невеликих пластикових кульок та засипав їх в одну прозору банку. Після цього чоловік щотижня витягував по одній кульці. З часом помітив, що коли робив це і бачив, як кількість кульок зменшується, він став звертати більше уваги на справжні цінності життя. Справді, немає сильнішого засобу для усвідомлення цінності часу, ніж дивитися, як зменшується кількість дарованих нам днів! І ось прийшов ранок, коли цей чоловік витягнув останню кульку зі своєї банки… Він усвідомив наступне і це треба процитувати: «Кожен наступний день для мене подарунок. Я приймаю його з вдячністю і дарую близьким і коханим тепло і радість. Знаєте, я вважаю, це єдиний спосіб прожити життя!»
Отож, час справді надзвичайно дуже цінний Божий дарунок, який щомиті невпинно спливає. І зараз, особливо під кінець року, є гарна нагода зробити відповідні підсумки цього дару, щоб з новими силами та намірами розпочинати і проходити новий день, місяць та рік”.
Рафаїла Чучман.