Що таке слова? Всього лише те, що допомагає нам розуміти один одного. А що таке поезія? Це стихія, в якій ми можемо висловлювати наші думки, не боячись осуду або нерозуміння. Коли людину відвідує муза або приходить натхнення, його вже не втримати — енергія і рядки б’ють зсередини, виривають серце і просяться на папір.
Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana).
У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
„Поезія, – говориться в рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.
Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.
В основному, поезія це вірш. Але часто під цим терміном розуміється все прекрасне, що нас оточує, що нас надихає на подвиги і додає нам мудрості. Складно було б представити творчість таких великих діячів літератури, як Пушкін, для якого віршований розмір і римовані рядки служили виразом власних емоцій, виходу своєї дикої енергії почуттів і незвичайного сприйняття реальності. А Маяковський, для якого поезія стала «диригентської» паличкою в «оркестрі» духу людського, закликаючи їх на подвиги і показуючи їм реальність. Ще й українські поети шанували римовані рядки, висловлюючи свої думки, прихованим змістом показуючи людям справжні обличчя тих, кому вони так сліпо і свято вірили. Це і Шевченко, і Котляревський, і багато інших, які, “озброївшись” словом, несли в людські душі і серця мир і свято, показували жорстокість реальності і безмежну фантазію людського розуму.
Завдяки поезії, люди можуть і виразити, і прийняти багато чого, що в їм життя не дає спокою і ятрить серце. Але не кожному дано управляти словом, як яким-небудь знаряддям праці, тільки дійсно гідні здатні римами і рядками розпалити в душах людей багаття пристрасті і міць духу.