Вшанування пам’яті Романа Жеплинського в Новояворівську

11 березня вшановували пам’ять Романа Жеплинського. Вшанування відбулось в колі великої творчої родини в Новояворівському музеї.
Зібрались учасники та ветерани народного хору «Нова Яворівщина», Новояворівський осередок Союзу українок, члени Пласту і Гостинця, а також родина Романа Михайловича Жеплинського, щоб вшанувати його пам’ять.
У невимушеній та дружній атмосфері ділились спогадами про невтомного митця, співали пісні на його музику та декламували поезію. Також усі присутні дивились і впізнавали себе у ролях фільму «Яворівське весілля» за авторською постановкою Романа Жеплинського. Наповнювались приємними відчуттями достойності від того, що були причетні до безцінних творчих доробків, якими він збагатив мистецьку спадщину Яворівщини.
Довідка
Жеплинський Роман Михайлович  (13.03.1932 р., м.Дрогобич) – культурно-просвітницький діяч, самодіяльний композитор, організатор хорів «Яворівщина» і «Нова Яворівщина». Народився в сімї священника. Перші роки життя провів на Лемківщині. У 1938 році разом з батьками переїхав у с.Наконечне на Яворівщині, де закінчив 4 класи початкової школи. У 1942 – 1944 р. навчався в Дрогобицькій гімназії, де вчився також гри на скрипці і грав у гімназійному оркестрі. З 1944 до 1948  рр.– учень Яворівської СШ №2. Вже у восьмому класі організував у школі оркестр народних інструментів. У 1948р. вступив до Львівського політехнічного інституту. Тут вдосконалював свою гру на бандурі і разом з братом Богданом створив капелу бандуристів, яка брала участь у всесоюзному огляді художньої самодіяльності у Москві. У 1950 р. був відправлений разом з братом на заслання в Томську область, де згодом вони створили Сибірську капелу бандуристів. У Томську Жеплинський навчався музики, а згодом і продовжив свою політехнічну освіту. У 1956 р. повернувся до Львова, де закінчив лісотехнічний інститут. Потім працював на Роздольському гірничохімічному комбінаті. Тут разом з братом створює (1960) капелу бандуристів «Дністер». Зустрічався з Максимом Рильським, співпрацював з Анатолієм Кос-Анатольським. З 1967 р. – на Яворівщині, працював начальником конструкторського відділу на гірничохімічному комбінаті (тепер Яворівське ДГХП «Сірка»). Тут знаходить однодумців, які прагнуть відродити національну культуру, утвердити українську духовність. Разом з ентузіастами створює у Яворові самодіяльний хор «Яворівщина», записує для хору у селах району народні пісні. Згодом переїжджає у Новояворівськ, де організовує етнографічний хор «Нова Яворівщина», якому пізніше було присвоєно звання народного. Обряд Яворівського весілля, записаний керівником хору і відтворений «Новою Яворівщиною», обійшов численні сцени України, Польщі, Югославії і музеї під відкритим небом Львова і Києва. У 1990 р. Жеплинський обраний депутатом Львівської обласної Ради народних депутатів першого демократичного скликання. Член районного  проводу Руху і ради Товариства «Просвіта». Для відновлення та утвердження української державності організував агітаційні поїздки хору в Запорізьку (1990), Херсонську (1991), Одеську і Волинську (1992) області. Брав участь у міжнародному конкурсі фольклорних колективів у Польщі «Бескиди-89», де хор «Нова Яворівщина» завоював друге місце. Автор понад 20 оригінальних творів та більше 40 обробок народних пісень з Яворівщини. За вагомий внесок у розвиток національно-культурного відродження України Ж. нагороджено іменним годинником «Від Президента України», нагрудним знаком «За національно-культурне відродження» та «Хрестом Звитяги» за заслуги в національно-визвольній боротьбі. У 2007 р. у видавництві «Коло» вийшла з друку перша книжка трилогії спогадів Жеплинського  під назвою «Мої дороги».

17218566_1399446540075672_4524409480739622387_o

Поділитись:
НА ГОЛОВНУ