Кілька років тому у заповіднику «Розточчя» не могли зрозуміти, що відбувається з місцевою природою. Тут втричі зменшилася кількість жаб, зникли щуки та червоні карасі, висихали букові і дубові ліси, перестала достигати журавлина і не літали зграї тетеруків.
«Причиною цих змін стало осушене у 50-х роках місцеве болото. Заповідник повністю залежить від води, тож коли її стало менше, усе почало мінятися», – пригадує координатор проекту з адаптації ГО «Громадський інститут охорони природи» Ігор Горбань.
Після довгих роздумів і розрахунків активісти ГО «Громадський інститут охорони природи» запропоновували заповіднику штучно підтопити територію осушеного болота. Навесні цього року ідею підтримали не тільки науковці, але й місцеві бобри, які почали будувати додаткову греблю і сприяти розливу води.
Біля однієї загати на річці, окрім штучної стінки на воді, свої греблі збудували бобри. Побачити їх удень майже неможливо, сутінки і ніч — найактивніший час доби бобрів, у світлий час вони відпочивають.
«Це означає, що наш проект одобрила природа, – жартома каже Ігор Горбань. – Бобрам подобається це місце і вони створюють додаткові перешкоди, тому вода розливається по території болота. Це означає, що не ми виконуватимемо багато фізичної роботи, а саме бобри».
Бобри повернулися сюди з Польщі, пропливши річками Розточчя. Місцеві умови їм ідеально підходять: тут достатньо води та дерев і чагарників. Зараз у заповіднику нараховують понад 100 бобрів. Окрім роботи над греблями, бобри згризають зайві дерева навколо річки і очищають від зайвої рослинності. Оскільки у заповіднику рубати дерева і навіть забирати їх з території, якщо вони упали, суворо заборонено, то роботу тварин дуже важко переоцінити».