Місяць: Грудень 2020

З огляду на роль органів прокуратури України у зміцненні законності, захисту прав людини і громадянина, а також внесок працівників прокуратури у справу формування України як правової держави, Указом Президента України від 02.11.2000 року № 1190/2000 встановлено професійне свято – День працівників прокуратури – 1 грудня.
Формування правової системи, а з нею і визначення функцій прокуратури на території сучасної України почалося в далекій давнині.
У скіфській державі норми права захищали життя, майно, привілеї царської сім’ї та родоплемінної знаті, формувалася функція нагляду, а, значить, існували і наглядачі.
У VI-IV століттях до н.е. у Північному Причорномор’ї з’явилися грецькі поселенці. Законодавча ініціатива у еллінів належала народним зборам, радам міст, їх головам, колегіям, а також своєрідним попередникам сучасних прокурорів – номофілакам (правоохоронцям законів), які повинні були стежити за поведінкою людей та посадових осіб і вимагати від них виконання законів.
У Х столітті почало формуватися княже законодавство давньоруської держави Київської Русі. Ще княгиня Ольга, встановивши норми і пункти збору данини, посилила функції нагляду. Статути князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне і кримінальне право. Велике значення у формуванні правової системи мало прийняття зведення великокнязівських законів, яке отримало назву «Руська правда». Суттєва роль у «Руській правді» відводилася нормам кримінального процесу і права. А оскільки цей процес належало контролювати то, ймовірно, це було наступним кроком у розвитку функції нагляду.
У 1578 році на сеймі Речі Посполитої було утворено Луцький трибунал – вищий суд України. В 1579 році в Батурині був утворений Український трибунал, який складався з семи департаментів. Депутати трибуналу щорічно обирали прокурора (інстігатора), який спостерігав за порядком подання позовів до суду.
Посада прокурора збереглася в Україні і в XVII сторіччі. В Українському трибуналі разом з гетьманом і іншими вищими чинами засідав і прокурор.
У 1722 році Петро І заснував державний орган для здійснення нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Царська імператорська прокуратура, куди входили і органи прокуратури України, проіснувала до жовтня 1917 року.
Після жовтня 1917 року почався новий етап створення держави і національного самовизначення народу України, етап отримання суверенності. В Українській Народній Республіці (УНР) в грудні 1917 року була заснована прокуратора, а вже наступного місяця Центральна Рада прийняла Закон «Про створення прокурорського нагляду в Україні».
За часів правління гетьмана Скоропадського (квітень-грудень 1918 року) приймається Закон «Про утворення державного Сенату».
При створенні в грудні 1918 року Директорії УНР вступає в дію Закон «Про установу прокурорського нагляду в Україні» і поновлюється діяльність Генерального Суду під назвою «Верховний Суд Української Народної Республіки».
За радянських часів Державна прокуратура в Україні була організована в системі Наркомюста 28 червня 1922 року Положенням про прокурорський нагляд.
Законодавство про прокуратуру постійно розвивалося. У 1923 році Прокуратура була введена до складу Верховного Суду СРСР. А пізніше, в 1933 році, утворюється Прокуратура Союзу РСР як централізована система з правом загального керівництва діяльністю прокуратур союзних республік, а разом з тим затверджується Положення про Прокуратурі Союзу РСР.
Слід зазначити, що на Нюрнберзькому процесі головним обвинувачем від Радянського Союзу був прокурор Української РСР Руденко.
З моменту проголошення України суверенною і незалежною державою розпочався новий етап розвитку прокуратури. Після прийняття та введення в дію з 1 грудня 1991 року Закону України «Про прокуратуру» і ряду інших нормативних актів створена правова база організації і діяльності органів прокуратури незалежної України.
Відповідно до положень Конституції України функції прокуратури відповідають передусім позиції формування правової держави.

Більше новин на: Яворів Інфо

1 грудня (18 листопада за старим стилем), церква вшановує святого мученика Романа Кесарійського, диякона з Палестини, який загинув на поч. IV ст., у часи правління імператора Діоклетіана (284-305).
Коли почалась нова хвиля гоніння, Роман перебував в Антіохії, проповідував і зміцнював християн у вірі. Правитель Асклипіад захотів зруйнувати християнський храм. Роман закликав віруючих стати на його захист: «За церкву Божу стати до крові та смерті добро є», — йдеться у «Житія святих» митр. Дмитро Туптала. — «Добре, отож, учинимо, коли, захищаючи олтарі Божі, впадемо побиті на порозі святого храму. Бо хоча б на який бік не випала війна, ми, християни, переможцями явимося, коли не дамо розорити дому Божого, та у воюючій Церкві торжествувати будемо. Коли упадемо при своєму олтарі побиті, то в торжествуючі Церкві, котра є на небесах, переможну пісню заспіваємо».
За якийсь час було язичницьке свято і до міста зібралось багато людей. Роман звертався до присутніх і ревно переконував їх відійти від ідолопоклонства. Він також критикував самого правителя Асклипіада: «Звабився ти, єпарше, йдучи до ідолів, не є бо ідоли богами, але один є Бог істинний Ісус Христос». За це його правитель наказав ув’язнити та примушував зректися Христа.
Романа катували різними методами, але він у той час прославляв Христа. Врешті його засудили до спалення. Але коли запалили багаття, то раптом пішов дощ і його загасив. Роман був неушкоджений і глузував над язичниками і прославляв Бога. За це Асклипіад наказав відтяти йому язика. Проте він зумів навіть без язика чітко проповідувати. Тоді його замкнули в темниці, а справу передали на розгляд цезаря. Той наказав задусити Романа. Так він відійшов у вічність 18 (17) листопада 303 (304) року.

Більше новин на: Яворів Інфо

Прийшов грудень – перший місяць зими і дванадцятий місяць року в григоріанському календарі.
Грудень дарує мало сонячних днів, частіше стоїть похмура й холодна погода. Тож і звуть в народі цей місяць – хмурень, студень, ворота зими.
До початку грудня земля ще не встигла повністю охолонути. Тому нерідко перший сніг змінюється відлигою, потім морозом. Спочатку сніг падає легесенький і пухнастий. Та полежавши кілька днів, він ущільнується, стає міцним і твердим.
Недаремно ж грудень – студень. На всю зиму землю остуджує, вона кам’яніє, а вода все глибше промерзає. Саме цього місяця засинають ставки і озера.
Хоч народне прислів’я і стверджує, що «сумний грудень у свято й будень», але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо.
Грудень завершує календарний 2017 рік. На 22 число припадає зимове сонцестояння, за яким визначають астрономічний початок зими. Наші пращури пов’язували з ним «народження сонця», або ж «родини сонця». Саме в цей день наступає найдовша ніч. Але мине кілька днів – і світловий час почне прибавлятися.
А ще закінчується рік і попереду найочікуваніші новорічно-різдвяні свята. І кожного з нас тішать душу сподівання, що наступний рік буде кращим, щасливішим, яскравим і багатим на приємні моменти життя.
Прикмети грудня:
• Якщо грудень сухий, то буде довга суха весна і сухе літо.
• Як у грудні сніг заляже, то у серпні жито виляже.
• Якщо на початку зими йде сильний сніг, то на початку літа падатиме сильний дощ.
• Снігурі прилетіли в грудні – зима буде суворою.
• Зима не настала, доки не встановиться санна дорога.
• Перший сніг щільний і мокрий – на вологе літо, сухий і легкий – на сухе.
• Кіт шкрябає підлогу – на вітер і завірюху, дере стіну – на негоду, лежить черевцем догори – на відлигу, згорнувся в клубочок і вткнувся носиком у лапки – на мороз.

Більше новин на: Яворів Інфо

З часів гріхопадіння в історії людства спостерігалося безліч найрізноманітніших вкрай негативних явищ. Якщо виключити згубні природні катастрофи, а так само здавалося б нескінченну низку віроломних кровопролить, в яких так досягло успіху наше людство і спробувати виділити якісь ще події, які запопадливо підкошували наші з вами життя, то безсумнівно ми зупинимося на жахливих і вкрай жорстоких епідеміях смертельних для людини хвороб. Одна з останніх епідемій нашої сучасності була прозвана чумою 20-го століття – синдром набутого імунного дефіциту, скорочено – СНІД. Не дивлячись на досягнення нашої прогресивної науки ми на превеликий жаль змушені констатувати, що вона ще далеко не закінчена. Її масштаб, цинічність і підступність, досі не може залишити байдужим жодної більш-менш розсудливої людини. Офіційна статистика поширення синдрому набутого імунного дефіциту все змушує нас відчувати глибоку тривогу. З часів виявлення і виділення цієї хвороби в окрему категорію пройшло вже багато часу. За опублікованими в 2007-му році даними цей вірус почав розповсюджуватися з Африки приблизно з 1969-го року. Спочатку на Гаїті, потім потрапив в Сполучені Штати Америки, потім далі по всьому світу. Вчені сподівалися швидко приборкати хвилю цієї епідемії, так як шляхи розповсюдження цього вірусу були встановлені цілком виразно вже в 1985-му році – через кров, і в соціальному середовищі навіть з’явився сарказм з приводу цієї недуги, так як вона в першу чергу торкнулася людей з не традиційної сексуальної орієнтацією, людей які займаються проституцією і середу наркозалежних, але її швидкість і її маневреність поставили під сумнів цю легковажну надію.
На рахунку цієї хвороби вже безліч мільйонів людських життів, щорічно до їх числа додається ще і ще й цей рахунок вже давно не на нашу користь. Звичайно ж, завдяки численним дослідженням, вченим і медикам вдалося хоч якось медикаментозно приборкати її активність у людському тілі, однак дорожнеча цих методів і лікарських препаратів як завжди дає значний карт бланш її розвитку та поширенню. Факти вперто свідчать, що навіть численні міжнародні та урядові програми по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу не дозволяють нам ще залишити цю епідемію в минулому. У відсотковому відношенні ця хвороба по колишньому характерна переважно для основних груп ризику. Завдяки злагодженості методів і роботи медичних установ вдалося знизити показник розповсюдження і захворюваності ВІЛ-інфекцією і СНІДом через лікарські заклади, проте він і досі залишається досить високим: від 0,22 до 1,1%% від загального числа заражених.
Оцінивши загрозу, що насувається і можливі катастрофічні наслідки, ще в 1987-му році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, два співробітника з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я, запропонували ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом . Ця ідея була підтримана. Дата проведення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом була встановлена на 1-е грудня і вперше відзначена в 1988-му році. Відзначається щорічно з ініціативи ВООЗ, відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/43/15.
Символ боротьби зі СНІДом – червона стрічка, без неї зараз не проходить жодна акція в цій області. Сама стрічка, як символ розуміння та солідарності в цій нерівній боротьбі була взята на озброєння з весни 1991-го року. Ця ідея належала американському художнику з нетрадиційною орієнтацією Франку Муру. Він проживав в абсолютно провінційному містечку в штаті Нью-Йорк, де його сусіди, одна сім’я, що сподівалася на благополучне повернення своєї доньки – військового солдата з Персидської затоки, носила подібні стрічки, але жовтого кольору.

Більше новин на: Яворів Інфо

Неврологія – розділ медицини, який займається насущними питаннями виникнення специфічних захворювань центральної і периферичної нервової системи людини, а також досліджує симптоматику, механізми розвитку та можливі способи діагностики, лікування або профілактики неврологічних захворювань. У професійне свято лікарів невропатологів «День невролога» або «День невропатолога» ми приєднуємося до привітань на адресу лікарів невропатологів!

Більше новин на: Яворів Інфо