У вівторок, 29 листопада, близько 00:00 двоє невідомих чоловіків вкрали генератор з-під під’їзду львівської багатоповерхівки.
Відео опублікував телеграм-канал “Треш Україна +18”.
На записі видно, як двоє чоловіків накинувши ковдру на генератор, вивезли його в невідомому напрямку. Інцидент стався у Львові на вулиці Володимира Великого, 41.
Наразі власники просять зголоситися за номером телефону 067 126 04 97 тих, хто впізнав чоловіків.
Більше новин на: Яворів Інфо
У Кабміні субсидійні новації
Якщо під час призначення житлової субсидії виявиться в українця прострочена понад три місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 680 гривень, субсидію можуть й не призначити.
Про це повідомив нардеп Михайло Цимбалюк.
Коли укласти договір про реструктуризацію заборгованості або якщо споживач оскаржуватиме її в суді, то виплати можуть бути призначені.
Якщо житлова субсидія вже призначена до закінчення опалювального сезону, тобто до квітня 2023 року, наявність заборгованості буде враховуватись при призначенні таких субсидій на наступний період у травні наступного року.
А відтак Комітет ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів звертатиметься до Кабміну з вимогою на час воєнного стану враховувати дані несплати комунальних за понад девʼять місяців – це найоптимальніше рішення зважаючи на тривалість повномасштабної війни в Україні.
Більше новин на: Яворів Інфо
1 грудня (18 листопада за старим стилем), церква вшановує святого мученика Романа Кесарійського, диякона з Палестини, який загинув на поч. IV ст., у часи правління імператора Діоклетіана (284-305).
Коли почалась нова хвиля гоніння, Роман перебував в Антіохії, проповідував і зміцнював християн у вірі. Правитель Асклипіад захотів зруйнувати християнський храм. Роман закликав віруючих стати на його захист: «За церкву Божу стати до крові та смерті добро є», — йдеться у «Житія святих» митр. Дмитро Туптала. — «Добре, отож, учинимо, коли, захищаючи олтарі Божі, впадемо побиті на порозі святого храму. Бо хоча б на який бік не випала війна, ми, християни, переможцями явимося, коли не дамо розорити дому Божого, та у воюючій Церкві торжествувати будемо. Коли упадемо при своєму олтарі побиті, то в торжествуючі Церкві, котра є на небесах, переможну пісню заспіваємо».
За якийсь час було язичницьке свято і до міста зібралось багато людей. Роман звертався до присутніх і ревно переконував їх відійти від ідолопоклонства. Він також критикував самого правителя Асклипіада: «Звабився ти, єпарше, йдучи до ідолів, не є бо ідоли богами, але один є Бог істинний Ісус Христос». За це його правитель наказав ув’язнити та примушував зректися Христа.
Романа катували різними методами, але він у той час прославляв Христа. Врешті його засудили до спалення. Але коли запалили багаття, то раптом пішов дощ і його загасив. Роман був неушкоджений і глузував над язичниками і прославляв Бога. За це Асклипіад наказав відтяти йому язика. Проте він зумів навіть без язика чітко проповідувати. Тоді його замкнули в темниці, а справу передали на розгляд цезаря. Той наказав задусити Романа. Так він відійшов у вічність 18 (17) листопада 303 (304) року.
Більше новин на: Яворів Інфо
Згідно інформаційного бюлетеня ЮНЕЙДС за 2017 рік, глобальна статистика ВІЛ: з початку епідемії заразилися ВІЛ 76,1 [65,2-88,0] млн людей; до червня 2017 року 20,9 мільйона людей отримували лікування в рамках антиретровірусної терапії; в 2016 році загальносвітове число людей, що живуть з ВІЛ, становило 36,7 [30,8-42,9] млн людей, причому число нових випадків зараження ВІЛ склало 1,8 [1,6-2,1] мільйона; тільки в 2016 році число людей, які померли від супутніх СНІДу хвороб, склало 1 [0,83-1,2] мільйон. У 2016 році показник нових випадків зараження ВІЛ-інфекцією серед дорослих, за оцінками, знизився на 11% відносно 2010 року. Показник смертності внаслідок СНІДу знизився на 48% щодо пікового показника 2005 року.
З часів гріхопадіння в історії людства спостерігалося безліч найрізноманітніших вкрай негативних явищ. Якщо виключити згубні природні катастрофи, а так само здавалося б нескінченну низку віроломних кровопролить, в яких так досягло успіху наше людство і спробувати виділити якісь ще події, які запопадливо підкошували наші з вами життя, то безсумнівно ми зупинимося на жахливих і вкрай жорстоких епідеміях смертельних для людини хвороб. Одна з останніх епідемій нашої сучасності була прозвана чумою 20-го століття – синдром набутого імунного дефіциту, скорочено – СНІД. Не дивлячись на досягнення нашої прогресивної науки ми на превеликий жаль змушені констатувати, що вона ще далеко не закінчена. Її масштаб, цинічність і підступність, досі не може залишити байдужим жодної більш-менш розсудливої людини. Офіційна статистика поширення синдрому набутого імунного дефіциту все змушує нас відчувати глибоку тривогу. З часів виявлення і виділення цієї хвороби в окрему категорію пройшло вже багато часу. За опублікованими в 2007-му році даними цей вірус почав розповсюджуватися з Африки приблизно з 1969-го року. Спочатку на Гаїті, потім потрапив в Сполучені Штати Америки, потім далі по всьому світу. Вчені сподівалися швидко приборкати хвилю цієї епідемії, так як шляхи розповсюдження цього вірусу були встановлені цілком виразно вже в 1985-му році – через кров, і в соціальному середовищі навіть з’явився сарказм з приводу цієї недуги, так як вона в першу чергу торкнулася людей з не традиційної сексуальної орієнтацією, людей які займаються проституцією і середу наркозалежних, але її швидкість і її маневреність поставили під сумнів цю легковажну надію.
На рахунку цієї хвороби вже безліч мільйонів людських життів, щорічно до їх числа додається ще і ще й цей рахунок вже давно не на нашу користь. Звичайно ж, завдяки численним дослідженням, вченим і медикам вдалося хоч якось медикаментозно приборкати її активність у людському тілі, однак дорожнеча цих методів і лікарських препаратів як завжди дає значний карт бланш її розвитку та поширенню. Факти вперто свідчать, що навіть численні міжнародні та урядові програми по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу не дозволяють нам ще залишити цю епідемію в минулому. У відсотковому відношенні ця хвороба по колишньому характерна переважно для основних груп ризику. Завдяки злагодженості методів і роботи медичних установ вдалося знизити показник розповсюдження і захворюваності ВІЛ-інфекцією і СНІДом через лікарські заклади, проте він і досі залишається досить високим: від 0,22 до 1,1%% від загального числа заражених.
Оцінивши загрозу, що насувається і можливі катастрофічні наслідки, ще в 1987-му році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, два співробітника з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я, запропонували ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом . Ця ідея була підтримана. Дата проведення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом була встановлена на 1-е грудня і вперше відзначена в 1988-му році. Відзначається щорічно з ініціативи ВООЗ, відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/43/15.
Символ боротьби зі СНІДом – червона стрічка, без неї зараз не проходить жодна акція в цій області. Сама стрічка, як символ розуміння та солідарності в цій нерівній боротьбі була взята на озброєння з весни 1991-го року. Ця ідея належала американському художнику з нетрадиційною орієнтацією Франку Муру. Він проживав в абсолютно провінційному містечку в штаті Нью-Йорк, де його сусіди, одна сім’я, що сподівалася на благополучне повернення своєї доньки – військового солдата з Персидської затоки, носила подібні стрічки, але жовтого кольору.
В цей день – Всесвітній день боротьби зі СНІДом, проект DilovaMova.com приєднується до цієї міжнародної ініціативи. Ми також сподіваємося, що одного разу можна буде сказати – зі СНІДом покінчено! Висловлюємо почуття глибокого співчуття всім, хто втратив своїх близьких і друзів від цієї віроломної хвороби. Бажаємо підбадьорення і надії всім, хто переносить цю хворобу на собі – залишатися в живих! Життя не відвернулося від Вас, воно лише нагадало про себе …
Більше новин на: Яворів Інфо
З огляду на роль органів прокуратури України у зміцненні законності, захисту прав людини і громадянина, а також внесок працівників прокуратури у справу формування України як правової держави, Указом Президента України від 02.11.2000 року № 1190/2000 встановлено професійне свято – День працівників прокуратури – 1 грудня.
Формування правової системи, а з нею і визначення функцій прокуратури на території сучасної України почалося в далекій давнині.
У скіфській державі норми права захищали життя, майно, привілеї царської сім’ї та родоплемінної знаті, формувалася функція нагляду, а, значить, існували і наглядачі.
У VI-IV століттях до н.е. у Північному Причорномор’ї з’явилися грецькі поселенці. Законодавча ініціатива у еллінів належала народним зборам, радам міст, їх головам, колегіям, а також своєрідним попередникам сучасних прокурорів – номофілакам (правоохоронцям законів), які повинні були стежити за поведінкою людей та посадових осіб і вимагати від них виконання законів.
У Х столітті почало формуватися княже законодавство давньоруської держави Київської Русі. Ще княгиня Ольга, встановивши норми і пункти збору данини, посилила функції нагляду. Статути князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне і кримінальне право. Велике значення у формуванні правової системи мало прийняття зведення великокнязівських законів, яке отримало назву «Руська правда». Суттєва роль у «Руській правді» відводилася нормам кримінального процесу і права. А оскільки цей процес належало контролювати то, ймовірно, це було наступним кроком у розвитку функції нагляду.
У 1578 році на сеймі Речі Посполитої було утворено Луцький трибунал – вищий суд України. В 1579 році в Батурині був утворений Український трибунал, який складався з семи департаментів. Депутати трибуналу щорічно обирали прокурора (інстігатора), який спостерігав за порядком подання позовів до суду.
Посада прокурора збереглася в Україні і в XVII сторіччі. В Українському трибуналі разом з гетьманом і іншими вищими чинами засідав і прокурор.
У 1722 році Петро І заснував державний орган для здійснення нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Царська імператорська прокуратура, куди входили і органи прокуратури України, проіснувала до жовтня 1917 року.
Після жовтня 1917 року почався новий етап створення держави і національного самовизначення народу України, етап отримання суверенності. В Українській Народній Республіці (УНР) в грудні 1917 року була заснована прокуратора, а вже наступного місяця Центральна Рада прийняла Закон «Про створення прокурорського нагляду в Україні».
За часів правління гетьмана Скоропадського (квітень-грудень 1918 року) приймається Закон «Про утворення державного Сенату».
При створенні в грудні 1918 року Директорії УНР вступає в дію Закон «Про установу прокурорського нагляду в Україні» і поновлюється діяльність Генерального Суду під назвою «Верховний Суд Української Народної Республіки».
За радянських часів Державна прокуратура в Україні була організована в системі Наркомюста 28 червня 1922 року Положенням про прокурорський нагляд.
Законодавство про прокуратуру постійно розвивалося. У 1923 році Прокуратура була введена до складу Верховного Суду СРСР. А пізніше, в 1933 році, утворюється Прокуратура Союзу РСР як централізована система з правом загального керівництва діяльністю прокуратур союзних республік, а разом з тим затверджується Положення про Прокуратурі Союзу РСР.
Слід зазначити, що на Нюрнберзькому процесі головним обвинувачем від Радянського Союзу був прокурор Української РСР Руденко.
З моменту проголошення України суверенною і незалежною державою розпочався новий етап розвитку прокуратури. Після прийняття та введення в дію з 1 грудня 1991 року Закону України «Про прокуратуру» і ряду інших нормативних актів створена правова база організації і діяльності органів прокуратури незалежної України.
Відповідно до положень Конституції України функції прокуратури відповідають передусім позиції формування правової держави.
Більше новин на: Яворів Інфо
Андрій Повстюк – український військовослужбовець, миротворець, розвідник, старший сержант Збройних сил України. Андрій народився 1 грудня 1983, у м. Славута, Хмельницька область. Загинув у ході російсько-української війни.
У 2002 році призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. З 2004-го — на контрактній службі, брав участь у миротворчій місії ООН в Іраку.
Був старшим сержантом, заступником командира взводу — командир 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти штабного батальйону 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького Сухопутних військ Збройних Сил України, військова частина А0998, м. Яворів.
З травня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
19 червня 2014 року, в ході військової операції зі звільнення від терористів населених пунктів у Лиманському районі (на той час — Краснолиманський район), знищення блокпостів противника біля смт. Ямпіль та взяття під контроль мосту через Сіверський Донець, бронегрупа розвідувальної роти потрапила у засідку на підході до села Закітне. Розвідники виявили на дорозі два КамАЗи та БРДМ-2 бойовиків. Було вирішено відконвоювати трофейну техніку ближче до основних сил батальйону, але у цей момент бойовики із засідки відкрили вогонь з кулеметів по бійцях, які сиділи на броні. Бій тривав 3 години, загинули командир 1-го механізованого батальйону підполковник Ігор Ляшенко, командир розвідроти капітан Степан Воробець, старший сержант Андрій Повстюк, старший солдат Юрій Прихід, солдати Віктор Сивак, Віктор Семчук і Микола Шайнога. Троє бійців дістали поранення, один з них — важко поранений.
Військові обшукали всю територію бою і тіло Андрія не знайшли, рідні до останнього сподівались, що він живий і потрапив у полон. Вже у серпні після звільнення території від бойовиків відшукали загиблого поблизу місця бою, упізнання проводилось за експертизою ДНК.
24 серпня 2014 року похований на Новому міському кладовищі міста Славута. Без Андрія лишились батьки, двоє братів, дружина та донька.
14 березня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений пам’ятним нагрудним знаком «Воїн-миротворець» (2005).
27 березня 2015 року рішенням Славутської міської ради № 1.3-51/2015 Андрію Повстюку присвоєне звання «Почесний громадянин міста Славута» (посмертно).
Більше новин на: Яворів Інфо
