Як допомогти школяреві впоратися з домашньою роботою, радить шкільний психолог. Читати – писати – рахувати на уроках, потім коротка перерва на дорогу додому і знову гризти граніт науки… Але ж хочеться зібрати з конструктора піратський корабель, хочеться підстригти Барбі і розфарбувати аквареллю дзеркало в коридорі. І, здається, що, якщо затягнути з «домашкою» до самого пізнього вечора, то можна буде лягти спати, а вона за ніч зникне з щоденника.
А наша батьківська роль у виконанні «домашки» дуже велика. Пояснити те, що проскочило і не запам’яталося, показати на грядці з полуницею, що таке розмноження вусами, пояснити, що фізику потрібно знати, щоб не смикнуло струмом, коли електробритва, включена в розетку, потрапляє під кран, і головне – хвалити, підбадьорювати і завжди бути поруч, якщо потрібно.
Батьки школярів повинні пам’ятати, що їх уроки – це і наші уроки! Дитина 7 років від того факту, що його тепер водять до школи, не перестав бути дитиною. Йому потрібно допомогти організувати простір, час, перерви, режим, і ще йому потрібно дозволити як і раніше грати !
Першокласникам більше не потрібно напружуватися, повернувшись додому, – для них «домашку» як таку скасували. Але й у них, як і раніше, можуть бути якісь творчі завдання. А ось з другого класу починаються завдання додому.
Час.
У початковій школі на виконання домашньої роботи не повинно йти більше 1,5 годин. І не забувайте про динамічні перервах – пострибати, побігати, фізкультхвилинки, зарядка для пальчиків. Динамічним перервою може послужити і гра з конструктором, з ляльками. Зробили один урок – 10 хвилин перерва. І в цей перерву дозвольте дитині робити те, що він хоче ( бажано тільки виключити в цей час комп’ютер і телевізор).
– У 4-5 класі – не більше двох годин на «домашку», – в 6-8 класах – близько двох з половиною годин. – І старша школа – це 3,5 години.
Відпочити обов’язково!
Ідеально – після школи погуляти, повернутися додому, пообідати, відпочити і тоді вже братися за уроки. Саме «активне » час для дитини – з 11.00 до 13.00 та з 16.00 до 19.00. Якщо врахувати, що п’ятий урок закінчується о 13.00 – 13.30, то якраз є час погуляти, відпочити і ближче до 16.00 сідати за уроки.
Підготуйте робоче місце.
У дитини – школяра повинен бути свій стіл. Ніяких “почитаємо, сидячи на дивані”, ніякого телевізора поруч. Не варто учневі тулитися за кухонним столом, поки мама там же рубає капусту. Учневі потрібно повноцінне робоче місце. Зручний стілець, міцний стіл, світло, що падає зліва. Важливо, щоб не було нічого зайвого навколо – іграшки, диски, конструктори будуть відволікати і закликати до гри, а не до серйозної справи.
Спочатку те, що подобається.
– Починайте виконання уроків з того предмета, який дитині подобається і який йому легко дається. Це додасть впевненості: У мене все вийшло, мені сподобалося, я і далі буду робити уроки!
– Якщо дитина довго включається в роботу, повільно розгойдується, то для розминки запропонуйте йому зробити завдання легше.
– Якщо ж, навпаки, школяр швидко включається і швидко стомлюється, то починайте з того уроку, який важче, і вимагає максимальної зібраності.
– Чи не принципово, з усних завдань починати або з письмових.
Спокій, тільки спокій!
Воно стане в нагоді батькам, адже саме вони перший час будуть організовувати робоче місце, стежити за виконанням уроків. Уміння бути зібраним, вміння виконувати завдання – все це прийде з часом, а не відразу. Так що готуйтеся до кількох етапів:
1. На першому етапі батьки більшу частину завдань роблять разом з дитиною – сидять поруч і дуже уважно за учнем спостерігають: де прогалини, на яких моментах він починає відволікатися. Батькам – помічникам не потрібно виконувати завдання за дитину, потрібно просто бути поруч.
2. На наступному етапі ми починаємо частину роботи довіряти дитині і не контролювати. Причому вибираємо ту частину, з якою він точно впорається.
3. На третьому етапі дитина вже всі уроки робить сам, але від вас повинен почути готовність прийти на допомогу, якщо знадобиться. Ви поруч і прийдете, якщо покличе !
4. Четвертий етап розпочнеться класі в п’ятому, коли школяр все робитиме сам, і від батьків допомогу йому вже не буде потрібно. Для працюючих мам і тат – це свято. Але ввечері таки перевірте уроки, і поясните те, що залишилося незрозумілим.
Намагаємось хвалити.
Ні, не брехати! Не треба говорити: ”Ах, яка рівна паличка.“, Якщо паличка поповзла на два рядки вниз. Але можна сказати: ” Ось ця паличка рівна, молодець, а ця – наступного разу теж буде така ж рівна, так?” Потрібно постаратися уникнути негативних оцінок, щоб не налякати образливого молодшого школьніка.Старайтесь не говорити: “Не вийшло! Ти не зміг! Це погано ! ” Краще розберіться, чому щось не виходить, і тренуйтеся.
Молодець – отримай сонечко !
Купуйте багато різних дрібних наклейок і на чернетці ставте дитині прапорці, сонечка, квіточки за виконані завдання. Дитина буде бачити, що кількість сонечок зростає, обсяг зробленого збільшується, і позитивний настрій і готовність трудитися далі теж збільшуються !
ТАк не треба.
Школяр ще тільки заніс руку, щоб замість “Корова” написати ” Карів “, а мама вже кидається в атаку з криком: ” Помилка ! Ну ось, зіпсував зошит ! Тепер доведеться замазувати, виривати сторінки!” Дитина лякається, в жаху відкидає олівець і відчуває себе самим невдахою невдахою.
Не бійтеся помилок. Коли помилка зроблена, або навіть коли кілька помилок зроблено, запропонуйте учневі зупинитися і уважно подивитися на те, що він написав. Нехай постарається сам знайти помилку. Виправити не ту букву або цифру на папері завжди можна, а от поправити в майбутньому низьку самооцінку і боязнь взагалі за щось братися, бо в дитинстві « затюкали », буде непросто.
Не бійтесь допомагати!
Якщо бачите, що дитина втомилася, не змушуйте його разлеплять очі і продиратися крізь зливаються літери. Краще прочитайте йому голову або параграф самі. Якщо чадо погано себе почуває, допоможіть йому з уроками. Якщо бачите, що ще так багато потрібно зробити, а часу до сну залишилося зовсім мало, візьміть на себе рутинну роботу, наприклад, вирізування, поки він робить математику.
Більше новин на: Яворів Інфо
