Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів прийнято рішення про проведення добору кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури.
Добір здійснюватиметься на конкурсних засадах за результатами кваліфікаційного іспиту із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим статтею 27 Закону України «Про прокуратуру».
Прийом документів здійснюватиметься у робочі дні з 07.08.2017 по 01.09.2017 включно з 9.00 до 18.00 (у п’ятницю – до 16.45):
* особисто – за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81-б, каб. 105 ;
* поштою – на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів: 04050, м. Київ, вул.Мельникова,81-б.
Як повідомляє прес-служба прокуратури Львівської області, 1 вересня 2017 року є кінцевим терміном приймання документів. Заяви та документи, що надійшли до Комісії після цієї дати не розглядатимуться, за виключенням направлених поштою у межах встановленого строку для подання документів.
Місяць: Липень 2017
Таємниця Яворівського полігону
Ціна одного з найбiльших у Європi вiйськових полiгонів — Яворівського – 170 сіл зрiвняно з землею, 125 тисяч селян вивезено, 20 храмiв сплюндровано, один із них розстрiляно. Депортованi мешканцi сiл, знищених у 40—50–х роках для будiвництва полiгону, вимагають компенсацiї за втрачене майно i просять надати їм статус репресованих.
На територiї полiгону — руїни старенької церкви, нині відреставрованої. На стiнах — слiди вiд куль. По них можна вивчати iсторiю вiтчизняної зброї. 50 рокiв поспiль автоматні черги лунали тут замість церковних дзвонiв — церква святого Михайла служила мiшенню для стрiльби з танкiв.
Ранiше це був величний храм села Велика Вишенька. У 1940–му, коли розпочалося будiвництво вiйськового полiгону, мiшенню стала не лише церква святого Михайла. У всій околиці було знищено 20 храмів, депортовано 125 тисяч селян. Бабина Долина, Крем’янка, Чернече, хутори Юськiв, Кургани — це лише деякі зі 170 сіл та хуторів, які було знищено безслідно.
З погляду вже iсторiї, ситуацiя проста до банальностi: мiсце, де будували полiгон, було заселене селами та хуторами, вiдповiдно, територiю «розчищали». «Перевозимо разом із людьми (25 чоловiк у вагонi) 8 корiв, 20 свиней, 10 телят, 50 овець. У тому числi з Янiвського району — 1010 чоловiк, з Рава–Руського — 1349, з Магерiвського — 1500 осiб» — витяг із заявки на рухомий склад для переселення в Аккерманську область. 78 років цей документ пролежав у папцi з написом «Постанова СС–41 вiд 13.02.1940 року «Про вiдвод земель зенiтно–артполiгону Київського особливого округу».
Гриф «цiлком таємно» накладав вето не лише на розголошення таємниці депортацiї населення, а й на саме людське життя. У тих записках — долі українців. Та на селян нiхто не зважав i з їхньою думкою не рахувався. Перечитимеш системi — станеш iзгоєм у країнi, якої не маєш, а якщо залишишся живим — гнитимеш у Сибiру.
Бессарабський шлях.
Село Верещиця славилася в окрузi як куркульське село. Сьогоднi воно добряче пiдупало. Колгосп давно розпався, коня для обробiтку землi не кожен годен купити, тож село жене самогонку i шукає заробiтку по свiтах.
Як почали полiгон будувати, селом чутки пішли: виселятимуть. Але люди не хотіли в це вірити. Та в сороковiм прийшли вiйськовi й наказали збиратися. Люди як з тієї Бессарабiї пiшки додому йшли — черствого куска жаднi були, в чужих людей просили. У Молдовi прожили шiсть рокiв. Там нас, українцiв, не любили. Тiльки поселимося в яку покинуту єврейську чи нiмецьку хату, обживемо, аж мiсцевi приходять i кажуть: «Шукай собi iнше житло». Працювали там чорно. Якось зiбралися нашi, верещанськi, люди і постановили: повертатися додому.
Майже мiсяць були в дорозi. Стирали до крові босі ноги. Йшли з Бессарабії в Галичину. Спали пiд тинами, їли що доведеться. Дорослi i сильнiшi йшли пiшки. Старих, немiчних i малечу везли на підводах. Охлялі коні заледве ті вози з напівживим людом тягли. За пiдводами йшли прив’язанi корови. Свиней, кiз та овець гнали поперед себе. Йшли галичани додому «партизанськими стежками». Вночі. Вдень у лісах переховувалися. «Приїхали до села, а села немає. Хати з землею зрiвнянi. Лише на подвiр’ї Слобід погрiб вцiлiв, то вони в ньому й жили, а решту — землянки викопували», — згадують «полiгонiвську» депортацiю.
Усупереч енкаведистам, а потім уже кадебістам, зруйнована Верещиця знову ожила. З Бессарабiї, Запорiжжя, Сибiру поверталися люди до своєї землі. Та тiшилися рiднiй сторонці недовго. В 1950–му Ганну, на той час молоденьку й вагiтну дружину Iллi Слободи, та багатьох інших селян знову депортували.
«Завезли на Днiпропетровщину. Рай нам обіцяли. Казали, буде на чужині i хата, i земля. А насправдi ми знову в пекло потрапили. Жили у людських сараях, просилися до осель, аби тіло грішне змити i дiтям таку–сяку їжу зварити. У багатьох верещанських людей дерево на будову хат при виселенні забрали. Казали: на новому мiсцi вiддадуть. Вiддали. Бачили ми те дерево, як власні вуха. Я й сина там, у чужому сараї, народила. Вiн ще й пiвроку не мав, як ми знову до Верещицi повернулися. Як i першого разу, хата наша вже з землею зрівняна була, тож у рiднi тулилися…»
Через якийсь час непокiрних мешканцiв Верещицi вкотре намагалися вiдселити. Але навченi гiрким досвiдом поневiрянь на чужинi селяни стали хитрувати. Як ішли комiсiї вiдселяти — залишали свої обiйстя і… переховувалися у лiсах.
Людей закликають стриматись від паління сухої трави під час жнив
У теплі пори року, коли температура атмосферного повітря висока, в лісах, на торфовищах та полях виникають пожежі. Пожежі в екосистемах – найбільш масові і розповсюджені лиха, які завдають величезної шкоди ґрунтам, рослинному і тваринному світу, а також забруднюють навколишнє середовище і шкодять здоров’ю людей. У Львові з початку року вже обліковано 60 пожеж сухої рослинності та 13 пожеж на тофовищах, і близько 90% таких пожеж спричиняє людська недбалість.
«Значно зросли пожежі в екосистемах. Вже в цьому році на сьогоднішній день офіційно зареєстровано 76 пожеж, з них 60 – спалювання рослинності, 13 – пожежі на торфах і 3 – спалювання сміття. Якщо порівнювати з 2016 роком, то це в декілька разів більше, бо в 2016 році за весь рік було 28 пожеж, із них 11 – торфи і 17 спалювання рослинності. Тішить лише те, що і торік, і зараз немає смертей під час таких пожеж, хоча в області в цьому році було 2 випадки загибелі.
Зараз починаються жнива, а при жнивах дуже часто палять стерню, тому ми ще раз застерігаємо мешканців не спалювати сухостою, бо це загрожує виникненням масштабних пожеж в лісах і населених пунктах, що є дуже небезпечним для здоров’я і життя людей, особливо для тих, хто має серцеві та алергічні захворювання і проблеми з дихальними шляхами. А горіння торфу завдає значних економічних та екологічних збитків місту і загрожує виникненням надзвичайних ситуацій місцевого рівня», – розповів начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення ЛМР Віктор Іваніцький.
Молодь запрошують взяти участь в польсько-українській обмінній програмі
ГО «Регіональний центр євроінтеграційних проектів» проводить набір 10-ти осіб віком від 13 до 18 років для участі в проекті «Польсько-Український обмін молоді. Медіа-свідомість», що реалізується у партнерстві з Інститутом східноєвропейських досліджень (Варшава, Польща).
Учасники проекту матимуть можливість протягом 10 днів (07.09.2017-16.09.2017) взяти участь у навчальних лекціях в м. Криниця-Здруй і Новий Сонч (Польща), а також стати учасниками бігу «Sztafeta deptaka» (Естафета пішохідної зони) під час Фестивалю Бігу. Учасників проекту з української сторони під час трансферу та упродовж терміну перебування в Польщі буде супроводжувати опікун, що виконуватиме також функції перекладача.
Вимоги до претендентів:
– вік від 13 до 18 років;
– наявність біометричного паспорту (або відкритої шенгенської візи).
Для участі у конкурсі потрібно заповнити анкету та надіслати на адресу ГО РЦЄП (eua.projects@gmail.com ) підготовлене претендентом есе, презентацію, фільм або репортаж на тему спільної польсько-української історії.
Яворівський РВ ГУ ДСНС вкотре нагадує про основні правила безпеки на воді
Яворівський РВ ГУ ДСНС України у Львівській області вкотре нагадує про основні правила безпеки, яких необхідно дотримуватись на воді, адже знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку:
– не лізьте у воду в незнайомому для вас місці;
– уникайте води із швидкою течією;
– не заходьте у воду напідпитку;
– ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо не впевнені у своїх силах;
– купаючись на «дикому пляжі» чи у незнайомому місці – не пірнайте з берега, гірки, дерева;
– у воду слід входити неспішно, обережно пробуючи дно ногою;
– купатися краще там, де є рятувальні служби;
– особливо слідкуйте за дітьми, їхня поведінка у воді не передбачена;
– утримуйтеся від далеких запливів: переохолодження – головна причина трагічних випадків;
– на рівнинних річках є багато ям і вирів, вони підступно зустрічаються біля піщаних кос, під берегом, де особливо полюбляють купатися діти.
На Яворівському полігоні відкриють один з найкращих в Європі імітаційних центрів
На базі навчального центру в Яворові до кінця серпня відкриється імітаційний тренінговий центр площею у понад 3,5 тис. м2. В його оснащенні допомагали США і він стане одним із найкращих в Європі, повідомив міністр оборони України Степан Полторак вітаючи військовослужбовців з нагоди першої річниці створення Сил спеціальних операцій (ССО) ЗСУ в Навчальномо центрі ССО.
За словами міністра, у ЗСУ є повне взаєморозуміння з іноземними інструкторами. Вони допомагають розробляти методичну літературу і безпосередньо тренувати українських інструкторів. Крім того, інструктори спецназу з різних країн допомагають зрозуміти, що необхідно для оснащення армії. «Такий взаємозв’язок дає можливість обмінюватися досвідом як нашим військовослужбовцям Сил спеціальних операцій, так і іноземним», – заявив він під час відвідування навчального центру Сил спеціальних операцій Збройних сил України у суботу, 29 липня.
Міністр оборони нагадав, що в червні навчальний центр ССО відвідав командувач ССО США і дав високу оцінку взаємодії між українськими інструкторами та інструкторами США. «Спільна підготовка дає нам хороші шанси на отримання критеріїв і стандартів, які існують у всіх країнах Альянсу», – зазначив Степан Полторак.
Говорячи про результати проведеної роботи, очільник оборонного відомства також зазначив про підвищення соціальних стандартів для військовослужбовців ССО. Міністерство оборони отримало 4 млрд грн додаткового фінансування, які будуть направлені на новітнє озброєння та оснащення, а також на будівництво житла для військовослужбовців-контрактників.
Народився митрополит Андрей Шептицький
29 липня 1865 року у селі Прилбичі, що на Львівщині народився Андрей Шептицький. Життя та діяльність митрополита Андрея справили величезний вплив на розвиток Української Церкви. Він одним із перших серед ієрархів УГКЦ почав використовувати народну мову в спілкуванні з вірними, досягнув того, що Греко-Католицька Церква під його багаторічним проводом стала розгалуженою та впливовою інституцією, важливим консолідаційним чинником і духовною опорою в змаганнях за державність України.
Митрополит Шептицький походив з давнього українського роду. Він формувався як особистість і отримав всебічну освіту в багатонаціональній та мультирелігійній Австро-Угорській імперії. Після вступу до монастиря отців Василіян у Добромилі 1888 року прийняв чернече ім’я Андрей. Філософію та теологію студіював у Кракові, потім — право в Мюнхені. Після навчання отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії. У 1899 році його номіновано Станиславівським єпископом, а згодом у 1900-му — Галицьким митрополитом.
Напевно, не було жодної важливої ділянки суспільного життя, у якій би митрополит не брав активної участі. Він підтримував молодих українських митців, надаючи їм стипендії для здобуття освіти у найкращих навчальних закладах Європи. На кошти митрополита було придбано будівлю, де розмістилася художня школа відомого митця Олекси Новаківського. У 1905 році він заснував Український національний музей, придбавши для нього окреме приміщення. Завдяки піклуванню Шептицького в музеї зібрано одну з найбільших у Європі збірок іконопису. Він особисто подарував музеєві майже 10 тисяч предметів з приватного зібрання й утримував його на особисті кошти. Крім того, він підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».
Митрополит займав також активну громадянську позицію в політичному житті тогочасної Галичини. Як Галицький митрополит він був депутатом Австрійського парламенту і Галицького сейму. Це давало йому змогу виступати перед урядом щодо підтримки українців у справі скріплення їхніх прав у державі. Підтримка Шептицьким Габсбургської монархії в Першій світовій війні стала причиною його арешту й ув’язнення під час російської окупації (1914–1917 рр.). Після війни він разом з греко-католицьким єпископатом підтримав створення Західноукраїнської Народної Республіки, проголошеної після розпаду Австро-Угорщини (1918 р.), а згодом у міжвоєнній Польській державі спрямовував свої зусилля та використовував дипломатичні зв’язки для забезпечення прав українців.
У міжвоєнний період митрополит Андрей продовжував роботу з розбудови Церкви. За його ініціативою було засновано Львівську греко-католицьку богословську академію (1928 р.). Цей навчальний заклад під керівництвом отця доктора Йосифа Сліпого мав перерости в повноцінний університет — на зразок вищих навчальних закладів Західної Європи.
Важливе місце у діяльності митрополита займала справа поєднання християнських Церков, повернення слов’янського сходу до єдності з Апостольським престолом. Протягом свого життя він підтримував контакти з тогочасними прихильниками унійного руху, як, наприклад, з російським філософом Володимиром Соловйовим, хорватським архієпископом Йосифом Штросмаєром, бельгійським архієпископом і кардиналом Мерсьє, відомим пропагандистом діалогу з Англіканською Церквою, німецьким богословом Максиміляном Саксонським — фахівцем у галузі східнохристиянських літургійних традицій. Митрополит сприяв розбудові Російської Греко-Католицької Церкви. З цією метою він двічі відвідав Росію (1907, 1912 рр.) та Білорусь. У березні 1917-го, отримавши від Папи Пія Х право на душпастирську діяльність серед католиків східного обряду на території Східної України та Росії, організував у Петрограді Синод Російської Католицької Церкви і призначив отця Леоніда Федорова екзархом для католиків візантійського обряду в Росії. Шептицький був також ініціатором Велеградських з’їздів, присвячених темам міжхристиянського порозуміння.
У тому ж екуменічному дусі митрополит запровадив низку реформ в УГКЦ з відновлення східнохристиянського духу. У 1906 році створено студитський монастир, який очолив брат митрополита Климентій Шептицький, у 1913-му — східну гілку отців Редемптористів. Були засновані й жіночі Чини сестер Студиток, Мироносиць тощо. У міжвоєнний час митрополит Андрей Шептицький відкрито засуджував релігійну політику польської влади щодо християн православної конфесії та відкритими листами виступав на їхній захист.
Діяльність митрополита в роки Другої світової війни, за визначенням парламенту Канади, «служить і служитиме незабутнім прикладом оборони засадничих людських прав, що є першим обов’язком людської спільноти».
Андрей Шептицький надавав жертовну поміч євреям у найтрагічніший час Голокосту. Ризикуючи власним життям, митрополит урятував близько півтори сотні євреїв, здебільшого дітей. Його пастирське послання «Не убий!» (листопад 1942-го) засуджувало насильницьке позбавлення життя будь-кого і з будь-яких мотивів. У листі до Папи Пія ХІІ український митрополит гостро засудив нацистську ідеологію і виступив на захист єврейського населення.
Митрополит Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 року й похований у крипті собору Святого Юра у Львові.
У Немирові на території санаторію знайшли банку з ртуттю
У селі Немирів Яворівського району на території санаторію «Прикордонник-Немирів» знайшли банку із ртуттю.
Про це повідомили у департаменті з питань цивільного захисту Львівської ОДА.
В ході обстеження ОГ Яворівського РВ ГУ ДСНС у Львівській області було встановлено, що це герметично закрита скляна банка об’ємом 400 мл, в якій знаходиться орієнтовно 150 мл речовини невідомого походження, попередньо, металева ртуть та коробку з 41 побутовим термометром, частина яких частково пошкоджена, без ознак витоків. Дану речовину передано працівникам сектору з питань ЦЗ Яворівської РДА для зберігання та подальшої утилізації.
Екранізують книгу Кузьми Скрябіна «Я, Побєда і Берлін»
Star Media екранізує книгу Кузьми Скрябіна «Я, Побєда і Берлін». Про це на одній з прес-конференцій 8-го Одеського міжнародного кінофестивалю, що триває в Одесі, оголосив генеральний продюсер компанії Star Media Влад Ряшин.
«Ми цілий рік займалися девелопментом, нарешті прийшли до якісного синопсису цієї сторії, який можна розвивати в повноцінний сценарій. Ми також маємо підтримку дружини Андрія – Світлани Кузьменко», – розповів продюсер.
Книгу «Я, Побєда і Берлін» було видано видавництвом «Фоліо» у 2006 році. Це літературний дебют українського співака, письменника, телеведучого та фронтмена гурту «Скрябін» Андрія Кузьменка (Кузьми Скрябіна).
Події відбуваються навколо старого й пошарпаного автомобіля марки «Побєда», на якому простий хлопчина Андрій зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини, потрапляючи в різні пригоди. В основі повісті — пригоди з життя самого Андрія Кузменка.
Перелік препаратів у програмі «Доступні ліки» розширився до двохсот
Міністерство охорони здоров’я опублікувало новий реєстр препаратів, що беруть участь в урядовій програмі “Доступні ліки” та які пацієнти з серцево-судинними захворюваннями, діабетом ІІ типу та бронхіальною астмою можуть отримати безкоштовно або з незначною доплатою.
До оновленого реєстру ліків ввійшло 199 препаратів 43 виробників, з яких 21 виробники країн ЄС, 17 – України, 4 – Індії, 1 – Ізраїлю. Нагадаємо, що раніше у програмі брали участь 157 препаратів.
У новому реєстрі стало на 33 позиції більше для пацієнтів, які хворіють на серцево-судинні захворювання, 5 – на діабет ІІ типу, 4 – бронхіальну астму у порівнянні з попередніми місяцями.
Реєстр,зокрема, включає інформацію про торгівельні назви препаратів, діючі речовини, форму випуску, дозування, виробника, роздрібну ціну за упаковку та суму доплати, якщо ціна на препарат перевищує граничну оптово-відпускну ціну.
Урядова програма “Доступні ліки” почала діяти в Україні з квітня 2017 року. За цей час пацієнти отримали ліки від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу та бронхіальної астми на понад 126 мільйонів гривень бюджетних коштів.
Лише за червень лікарі виписали майже 1,9 мільйона рецептів на лікарські засоби за програмою «Доступні ліки». Загалом за час існування програми від квітня 2017 року пацієнти скористалися 3,6 мільйона таких рецептів.
Також зросла кількість аптек, що приєднуються до програми, участь у якій є виключно добровільною. На середину липня учасниками програми вже були 6179 аптек.
Найактивніше до програми долучаються аптечні заклади у Дніпропетровській, Львівській та Харківський областях. Перелік аптек, що беруть участь у програмі, можна знайти за посиланням: https://goo.gl/cq7BV1.
Нагадаємо, що для того, щоб взяти участь у програмі, треба звернутися до свого сімейного лікаря, отримати правильно виписаний рецепт та обміняти його на ліки безкоштовно або з незначною доплатою в аптеці з позначкою “Доступні ліки”.