Місяць: Березень 2017

31 березня 1889 року Александер Густав Ейфель підняв французький “триколор” на маківці Ейфелевої вежі в Парижі, збудованої до відкриття Паризької виставки. Трьохсотметрова вежа вагою близько 7 тисяч тон викликала різні оцінки у сучасників, але сьогодні безумовно вважається окрасою міста.
На честь столітнього ювілею Великої французької революції 1789 року у Франції було заплановано проведення Всесвітної виставки. Конкурс інженерних проектів, що мали б визначити архітектурний вигляд майбутньої Всесвітньої виставки, стартував 1 травня 1886 року. Проект Ейфеля, який запропонував зведення 300-метрової залізної вежі, став переможцем. Ще до закінчення конкурсу Ейфель разом зі співробітниками Морісом Кехленом і Емілем Нугьє запатентував проект вежі, а згодом викупив у них виключне право.
У січні 1887 року Ейфель, держава і муніципалітет Парижа підписали договір, згідно з яким Ейфелю надавалася в особисте користування експлуатаційна оренда вежі строком на 25 років, а також передбачалася виплата грошової субсидії у розмірі 1,5 млн золотих франків, що склала 25% усіх витрат на будівництво вежі. 31 грудня 1888 року з метою залучення відсутніх коштів, було створене акціонерне товариство зі статутним фондом 5 млн франків. Половина цієї суми — кошти, внесені трьома банками, решта — власні кошти самого Ейфеля.
Будівельні роботи виконувались силами 300 робітників і тривали більше двох років, протягом яких не було жодного смертельного випадку, що було значним досягненням для того часу. Рекордним строкам зведення сприяли креслення надзвичайно високої якості з вказанням точних розмірів понад 12 000 металевих деталей, для скріплення яких використовували 2,5 млн заклепок. Щоб закінчити вежу в призначений термін, Ейфель застосовував здебільшого заздалегідь виготовлені частини. Отвори для заклепок були просвердлені на намічених місцях уже заздалегідь, і дві третини від 2,5 млн заклепок були заздалегідь закріплені. Жодна із заготовлених балок не важила понад 3 тонни, що дуже полегшувало підняття металевих частин на передбачені місця. На початку застосовували високі крани, а коли конструкція переросла їх, роботу перейняли спеціально сконструйовані Ейфелем мобільні крани. Вони рухалися по рейках, прокладених для майбутніх ліфтів.
31 березня 1889 року, менше ніж через 26 місяців після початку риття котлованів, Ейфель разом з чиновниками муніципалітету Парижу здійснив перше сходження на 1665 східцях і підняв французький прапор на маківці Ейфелевої вежі. Вона була освітлена десятьма тисячами газових ліхтарів, двома прожекторами і світлом розміщеного на верхівці маяка, світлові промені від якого мали синій, білий та червоний кольори — кольори національного прапора Франції.
Підсумковий бюджет будівництва склав 7,8 млн франків. Основна частина витрачених коштів практично окупилася за період роботи виставки, а її подальша експлуатація виявилася досить прибутковим бізнесом. За шість місяців роботи виставки подивитися «залізну даму» прийшли понад 2 мільйона відвідувачів. До кінця року вдалося відшкодувати три чверті всіх витрат на будівництво. Споруда мала приголомшливий і миттєвий успіх, однак творча інтелігенція Франції була обурена зухвалим проектом Ейфеля, характеризуючи її як «сміхотворну вежу, що домінує над Парижем, як гігантський фабричний комин».
1 січня 1910 року Ейфель продовжив оренду вежі на сімдесят років. Ще з 1906 року на ній була постійно розміщена радіостанція, а з 1900-го з’явилось електричне освітлення, в 1925 – перша реклама, з 1957-го – телевізійна щогла, яка збільшила висоту вежі до 320,75 метрів. Сьогодні башта використовується як майданчик для ретрансляторів радіо-і телевізійних станцій, а також мобільних операторів.
До нашого часу на вежі використовуються два ліфти фірми «Fives-Lill», встановлені в 1899 році у східній і західній опорах вежі, функціонування яких з 1983 року забезпечується електродвигуном, а гідравлічна апаратура збережена і доступна для огляду; того ж року вертикальний ліфт, що сполучає другий і третій поверхи башти, який не міг працювати в зимовий час, був замінений електричним ліфтом.
Сьогодні Ейфелева вежа – архітектурна пам`ятка Парижа і символ Франції. Її щороку відвідують мільйони туристів, кількість яких з дня відкриття до 31 грудня 2007 року склала 236 445 812 осіб, – вона є найвідвідуванішим туристичним об’єктом у світі.

30 березня, відбулось засідання Міжвідомчої робочої групи з питань науково обґрунтованого оцінювання демографічного розвитку України, учасники якого наголосили на потребі якнайшвидше провести перепис населення в Україні.
Останній перепис населення проводили ще 2001 року. Безумовно, світова практика визначає необхідність проведення перепису кожні 10 років. Але через нестачу, серед іншого, фінансових ресурсів, проведення перепису хоч і призначалося, але постійно переносилось.
Тільки перепис населення дає повну картину тих процесів, які відбуваються в країні. Йдеться не лише про демографічну ситуацію, а про значно ширше коло соціально-економічних показників.
На думку учасників засідання, перепис населення повинен бути проведений якомога швидше, адже жоден інший альтернативний метод оцінювання демографічного розвитку не може дати більш достовірної картини соціально-демографічного розвитку України.

1. Що від вас вимагатимуть на кордоні:
Закордонний паспорт та дійсну візу для в’їзду в країни зони Шенген – ці документи вам будуть потрібними в будь-якому випадку, незалежно від виду транспорту, яким ви користуєтесь;
Для автомобіля – реєстраційне посвідчення на автомобіль (техпаспорт). В принципі теж обов’язковий документ, без якого користування автомобілем не можливе, не тільки при перетині кордону.
У випадку користування чужим автомобілем і якщо ви не вписані в техпаспорт – нотаріальне доручення від власника, в якому повинно бути вказана можливість виїзду за кордон. Для пересування чужим автомобілем по території України доручень в принципі вже не потрібно, достатньо мати при собі тільки техпаспорт, проте при перетині кордону на митному контролі доручення можуть від вас вимагати показати. Зауважимо, що ця вимога стосується тільки митного контролю українськими митниками, для поляків жодного доручення не потрібно, тільки техпаспорт.
У випадку виїзду за кордон службовим автомобілем (оформленим на юридичну особу чи організацію), у вас при митному контролі будуть вимагати показати маршрутний лист або путівку, в якій повинні бути вказані, водій чи особа, що має право користуватись автомобілем. Подбайте про це перед виїздом за кордон. Як і у випадку з дорученням, цей документ не потрібен польським митникам – достатньо техпаспорту.
Страховий поліс – «Зелена карта» – поліс обов’язкового страхування автовласників, що виїжджають автомобілем за кордон. Поліс дійсно має зелений колір і ви можете його придбати в більшості страхових компаній. Для виписки «Зеленої карти» достатньо тільки техпаспорту. Також «Зелену карту» можна придбати безпосередньо на багатьох пунктах пропуску, також пункти продажу страховок рясно розташовані вздовж автомагістралей, що ведуть до пунктів пропуску через кордон, та на заправних станціях. «Зелена карта» – це практично перший документ, який просять показати польські митники, перед тим, як почати оформлення вашого автомобіля. Без «Зеленої карти» вас у Польщу не пропустять.
Це ті документи, які необхідно мати при перетині кордону автомобілем. Врахуйте також, що крім цих документів, польські митні інспектори можуть вимагати від вас показати наявність достатньої кількості коштів (в розрахунку мін. 100 Злотих на кожен день перебування за кордоном на кожну особу, можна в еквіваленті у іншій валюті). Стосовно коштів то, як правило, потрібно показати саме готівку в Злотих, Доларах або Євро, відповідь типу «в мене на карточці багато грошей» не проходить. Якщо у вас є карточка і немає готівки – тоді потрібна буде актуальна виписка з банку. Відсутність коштів може бути приводом до заборони в’їзду в Польщу. Також польські митники можуть вимагати від вас показати запрошення та інші документи, що підтверджують мету вашого візиту. Наявність цих документів буде потрібною також при перетині кордону іншими видами транспорту.
2. Правила поведінки на кордоні.
Врахуйте, що територія пропускного пункту (ПП) та зона митного контролю, як з української так і з польської сторони – це особливі режимні об’єкти, де діють свої правила.
Заборона фото та відео фіксації. На території ПП заборонено фотографувати та знімати любительське відео – у вас можуть забрати фотоапарат чи відеокамеру, видалити вміст та навіть накласти штраф.
Дотримання правил дорожнього руху на території ПП. Як і на будь-якій дорозі, на території пункту пропуску необхідно дотримуватись правил дорожнього руху. Особливо за цим слідкують польські митні інспектори – на території ПП вони виконують роль дорожньої поліції та можуть навіть виписувати штрафи (мін. 150 Злотих). Тому обов’язково зупиняйтесь перед всіма знаками «Stop/Контроль», «Kontrola celna», “Stop/Custom” та іншими, що стосуються контролю. Навіть, якщо вони розташовані за 3 метри один від одного – потрібно зупинитись перед кожним з них, якщо не хочете мати проблем.
Якщо ви поїдете самовільно – отримаєте зауваження від митника, і вас заставлять вернутись назад до знаку. Не ігноруйте червоне світло світлофорів – більша частина руху на польській стороні ПП регулюється світлофорами, часто в поєднанні зі шлагбаумами. Не перетинайте суцільних ліній на дорозі між смугами, а також не змінюйте одну чергу на іншу (через суцільну лінію) без дозволу митника. В цьому випадку ви точно будете мати неприємну розмову з польським митником, з загрозою отримати штраф, який точно потрібно буде сплатити. Порада – якщо ви все-таки порушили, в жодному разі не сперечайтеся з поляками, цим ви лише собі нашкодите. Краще визнати свою вину, сказати що рідко їздите та не маєте досвіду перетину кордону, та пообіцяти, що наступного разу будете уважнішим. В цьому випадку, як правило, відбудетесь тільки попередженням.
Пересування пішоходів по території ПП. Як правило на території ПП обмежене пересування пішоходів. Причому, якщо ви стоїте в черзі ще на українській стороні, то ви маєте можливість вийти з машини, наприклад, в туалет чи покурити. Проте, якщо ви будете безцільно ходити по території ПП, вам зроблять зауваження та заставлять повернутись до машини. Якщо ж ви вже переїхали на польську сторону і тільки чекаєте на своє оформлення, то виходити з машини без дозволу польського інспектора там заборонено, навіть в туалет. Ви можете вийти з машини лише на прохання інспектора надати документи, відкрити багажник чи задні двері, або підійти до віконечка, щоб подати документи для митного контролю чи забрати їх. Решту часу ви та ваші пасажири повинні знаходитись в автомобілі. Вільно пересуватись на польській стороні ви зможете лише після повного проходження контролю – як правило після коридору є стоянка, де можна залишити машину і сходити в туалет чи попити кави.
3. Проходження контролю та оформлення документів.
Як з української так і з польської сторони є два етапи оформлення документів:
паспортний контроль;
митний контроль.
В більшості ПП для паспортного контролю вам та вашим пасажирам необхідно буде підійти до віконечка паспортного контролю, подати інспектору паспорти, техпаспорт на автомобіль та талончик з КПП. Якщо подорожуєте з неповнолітніми дітьми – потрібно буде подати Свідоцтво про народження та додаткові документи, що дозволяють виїзд дітям за кордон.
Наступним етапом є митний контроль – при цьому документи на контроль подає лише водій – свій паспорт, техпаспорт на автомобіль, талончик з КПП, та додаткові документи, у випадку подорожі чужим чи службовим автомобілем . При цьому митний інспектор може перевірити вміст багажника та багажу, що перевозиться.
Далі вас чекає подібна процедура контролю на польській стороні. Відмінність тільки в тому, що ви не отримуєте жодних талончиків при заїзді на польський ПП, а також, що при проходженні паспортного контролю ви та ваші пасажири не йдете до віконечка, а інспектор виходить до вас. При чому, як наголошувалось вище, вам потрібно перебувати в автомобілі та чекати коли до вас підійдуть.
Зауважимо, що вищеописані процедури проходження паспортного та митного контролю відносяться до випадку, коли ви вибрали «зелену» смугу руху – тобто, коли ви не подаєте до декларування жодних товарів та проходите процедуру оформлення за спрощеною схемою. Якщо ж ви перевозите товари, що підлягають декларуванню, то вам потрібно вибирати «червону» смугу, та додатково заповнювати митну декларацію з наступним її оформленням.
Якщо ви рухаєтесь з Польщі в Україну, процедура контролю на кордоні аналогічна.
Проте, на польській стороні уважно дивіться, яку смугу руху вам вибрати – на великих митних переходах є окремі смуги руху, що виділені для різних категорій подорожуючих. Як правило смуги руху виділені для:
громадян ЄС (EU), країн Європейської Економічної Зони (EEA) та Швейцарії (CH) – позначається знаком з написом «EU, EEA, CH».
Інші громадяни – позначається знаком «All passports» (Всі паспорти)
Для учасників Малого прикордонного руху – позначається знаком MRG
Для тих, хто оформляє Tax Free – знак «Tax Free”
Для тих, хто оформляє Tax Free та зареєстрував фактуру Tax Free в електронній системі – знак “Tax Free/E-service”.
Важливо вибрати правильну смугу руху, бо якщо виберете не ту, яку вам потрібно то польський митник може не прийняти документи для оформлення та відправить вас в кінець черги правильної смуги руху.

Асоціація рибалок України нагадує, що із початком нересту вступає в силу щорічна заборона на вилов риби в період з 1 квітня по 9 червня (включно) 2017 року, за винятком любительського риболовства однією поплавковою вудкою з одним гачком на рибалку або спінінгом в світлий час доби з берега в місцях визначених іхтіологічними відділами Обласних Управлінь рибоохорони.
Робиться це з метою збереження українських рибних ресурсів і створення сприятливих умов для нересту риб. Адже нерест – це найвідповідальніший період в житті риб.
Правила аматорського лову риби під час нересту передбачають: вилов лише з берега, тільки в межах населеного пункту в місцях, де немає природних нерестовищ, лише не забороненими знаряддями лову – 1 вудкою/донкою з одним гачком або спінінгом, при цьому треба суворо дотримуватися норм вилову – до 3 кг/доба на людину; Риболовля в природних нерестовищах категорично заборонена.
У період нересту заборонено проводити днопоглиблювальні, вибухові та інші види робіт на Землях Водного Фонду, добувати піщано-гравійні суміші, займатися розчищенням русел річок, берегоукріплення, проводити змагання зі спортивного рибальства, займатися підводним полюванням, пересування плавучих засобів (човнів) згідно Закону який визначає в нерестовий період «час тиші», а так само Правила навігації в цей період обмежені: пересування дозволено тільки структурам, які займаються охороною водойм.
За порушення Правил рибальства в період нересту передбачено покарання від адміністративних штрафів до кримінальної відповідальності. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, за незначне порушення правил рибальства передбачено попередження або накладення штрафу на громадян від 34 до 170 грн, на посадових осіб від 170 до 510 грн; за грубе порушення правил рибальства (наприклад, рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел і т.д.) передбачений штраф 340-680 грн з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, на посадових осіб 510-850 грн з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення. Залежно від ступеня завданих збитків, за грубі порушення передбачена також кримінальна відповідальність – штраф 3400 – 6800 грн або позбавлення волі на строк до 3 років з конфіскацією знарядь і засобів лову, та незаконно добутих водних біоресурсів.
Крім штрафу за незаконний вилов правопорушнику нараховується сума компенсації за нанесенні збитки за кожну виловлену рибу, незалежно від її розміру і ваги. Так, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1209 від 21.11.2011 встановлено суми в грн: судак – 510, сом – 425, щука – 340, короп – 306, білий амур, товстолобик – 255, плоскирка, синець – 85, карась, окунь і верховодка – 17, лящ – 170, линь – 119 грн., краснопірка – 68 грн., подуст – 34 грн.
Асоціація рибалок України закликає громадян бути відповідальними і дотримуватися Правил рибальства. А також самим реагувати на факти браконьєрства. Якщо ви стали свідком правопорушення на воді, просимо невідкладно повідомляти за телефоном «Гарячої Лінії» Держрибагентства 0-800-50-52-50 Адже від того як пройде нерестовий сезон залежитиме майбутня кількість риби в наших водоймах!

У лютому платники податків з Львівщини переказали до державного бюджету податку на прибуток у сумі 98,4 млн грн.
Порівняно з лютим 2016 року надходження податку на прибуток збільшилися на 67,9 млн грн, або в 3,2 разу. За результатами поданої звітності за 2016 рік по квартальному терміну подання надійшло до бюджету 59,9 млн грн податку на прибуток.
За станом на 1 березня в області сплачують податок на прибуток 15739 СГД.

Для шкіл та лікарень у Львівській області купують одні й ті ж продукту з різницею в ціні 200-300%.
Було перевірено 700 закупівель продуктів харчування у Львівській області, які оголосили у грудні минулого року та протягом січня-лютого цього року.
У результаті моніторингу помітили таку тенденцію: замовники економлять, якщо проводять конкурсну закупівлю. Натомість у прямих договорах, які укладають без конкурсу, продукти купують дорожче. Наприклад, середня ціна на картоплю у відкритих торгах – 3,73 грн за кілограм, без конкурсу – 5,88 грн. Аналогічно куряче філе – 60 грн проти 72 грн, молоко 2,5% жирності – 13,3 грн проти 15,7 грн за літр, цукор – 13,9 грн проти 17,1 грн за кілограм. Враховуючи те, що їх купують на мільйони гривень, переплати просто «космічні».
Найразючішою проблемою є дуже великий розрив у цінах на один і той же продукт харчування.
Різні замовники у Львівській області купують одній й ті самі продукти зі значною різницею. Часто ця різниця становить 200-300%. Зокрема в укладених договорах ціна на кілограм вершкового масла жирністю 72,5% коливається від 53,5 грн до 145,2 грн, цукру від 7 грн до 20 грн, рису від 14 грн до 32 грн, молока від 11 грн до 23 грн, курячого філе від 36 грн до 84 грн.
Така низька ціна викликає сумніви щодо якості цих продуктів.
Є великий сумнів, що за таку ціну у навчальні заклади та лікарні справді постачатиметься масло, а не спред.
Найдешевші продукти харчування чомусь купують заклади, які обслуговують потреби соціально незахищених категорій населення, зокрема, це будинки для людей похилого віку та школи-інтернати.